Человек-поэт - Bad Balance, Шмель

Человек на поляне строит свой дом

Он точно знает, как победить сон

Грозовой шторм идет, он видит годы:

Мимо они проплывают по реке, как пароходы

Отведенный срок не замечают стены

Наш рэп — это бой против системы

Печатями по небу путешествуют визы

Танцевальный номер свой завершая фризом

Не доверяя числам, человек-поэт мыслит

Рифмы из классики не съедает плесень

Ритмы горят, согревая всех поэтов

Человек строит дом и дышит светом

Лирикой рисуем мы свой дом

Словом украшаем стены в нем

Рифмами под бит огни зажжем

И так живем мы, так живем

Лирикой рисуем мы свой дом

Словом украшаем стены в нем

Рифмами под бит огни зажжем

И так живем мы, так живем

Человек-поэт в ночи рисует свет и строит свой дом

В котором он любим, и будет жить вечно

Человек-поэт в ночи рисует свет и строит свой-свой-свой дом

В котором он любим, и будет жить вечно

Вода льет с неба, размытые дороги

Человек-поэт из кирпичей создает строки

Находит знаки и идет по ним, гадая

Сознание вскрывая, звезды по пути хватает

Уверенно шагая, побеждает свой страх

Плохие рифмы годы превратят в прах

Время тик-так — мы первые начинаем

Через двадцать лет рэп поэзия пойдет за нами

Кто знает, где считка станет песней?

Ругаются слова, потом опять идут вместе

Человек-поэт свои рисует горизонты

Когда приходит утро — открывает окна

Человек-поэт в ночи рисует свет и строит свой дом

В котором он любим, и будет жить вечно

Человек-поэт в ночи рисует свет и строит свой-свой-свой дом

В котором он любим, и будет жить вечно

Человек-поэт дышит духом времени

Его дом лирики в другом измерении

Только мгновение, вспышка восьмидесятых

Джеймс Браун в запилах на слипматах

Мир в городах, дома греются любовью

Мы из кирпича строим, кто-то из картона

Шторами покоя приоткрыты окна страсти

Человек выбирает интерьер и краски

Критики обычно находят недостатки,

Но не они решают, у кого мысли в порядке

Человек превращает дом в дворец

Где будет писать в мире любящих сердец

Лирикой рисуем мы свой дом

Словом украшаем стены в нем

Рифмами под бит огни зажжем

И так живем мы, так живем

Лирикой рисуем мы свой дом

Словом украшаем стены в нем

Рифмами под бит огни зажжем

И так живем мы, так живем

Человек-поэт в ночи рисует свет и строит свой дом

В котором он любим, и будет жить вечно

Человек-поэт в ночи рисует свет и строит свой-свой-свой дом

В котором он любим, и будет жить вечно

Людина на поляні будує свій будинок

Він точно знає, як перемогти сон

Грозовий шторм іде, він бачить роки:

Повз вони пропливають по ріці, як пароплави

Відведений термін не помічають стіни

Наш реп — це бій проти системи

Друками по небу подорожують візи

Танцювальний номер свій завершуючи фризом

Не довіряючи числам, людина-поет мислить

Рифми із класики не з'їдає цвіль

Ритми горять, зігріваючи всіх поетів

Людина будує будинок і дихає світлом

Лірикою малюємо ми свій будинок

Словом прикрашаємо стіни в ньому

Рифмами під біт вогні запалимо

І так живемо ми, так живемо

Лірикою малюємо ми свій будинок

Словом прикрашаємо стіни в ньому

Рифмами під біт вогні запалимо

І так живемо ми, так живемо

Людина-поет вночі малює світло і будує свій будинок

У якому він любимо, і буде жити вічно

Людина-поет у ночі малює світло і будує свій-свій-свій дім

У якому він любимо, і буде жити вічно

Вода ллє з неба, розмиті дороги

Людина-поет із цегли створює рядки

Знаходить знаки і йде по них, гадаючи

Свідомість розкриваючи, зірки по дорозі вистачає

Упевнено крокуючи, перемагає свій страх

Погані рими роки перетворять на прах

Час тик-так — ми перші починаємо

Через двадцять років реп поезія піде за нами

Хто знає, де рахування стане піснею?

Лаються слова, потім знову йдуть разом

Людина-поет свої малює горизонти

Коли приходить ранок — відкриває вікна

Людина-поет вночі малює світло і будує свій будинок

У якому він любимо, і буде жити вічно

Людина-поет у ночі малює світло і будує свій-свій-свій дім

У якому він любимо, і буде жити вічно

Людина-поет дихає духом часу

Його будинок лірики в іншому вимірі

Лише мить, спалах вісімдесятих

Джеймс Браун у запилах на сліпматах

Мир у містах, будинки гріються любов'ю

Ми з цегли будуємо, хтось із картону

Шторами спокою відкриті вікна пристрасті

Людина обирає інтер'єр та фарби

Критики зазвичай знаходять недоліки,

Але не вони вирішують, у кого думки в порядку

Людина перетворює будинок на палац

Де писатиме в світі люблячих сердець

Лірикою малюємо ми свій будинок

Словом прикрашаємо стіни в ньому

Рифмами під біт вогні запалимо

І так живемо ми, так живемо

Лірикою малюємо ми свій будинок

Словом прикрашаємо стіни в ньому

Рифмами під біт вогні запалимо

І так живемо ми, так живемо

Людина-поет вночі малює світло і будує свій будинок

У якому він любимо, і буде жити вічно

Людина-поет у ночі малює світло і будує свій-свій-свій дім

У якому він любимо, і буде жити вічно