Друиды - Bad Balance

Где-то под столетним дубом на лесной поляне

Омела расцветала, как огонь цветами

Окружив себя грибами и луной холодной

Ей друиды в жертву преподнесли животных

Чтобы чьи-то души стали белыми быками

И под покровом первой ночи урожай собрали

Выпив кровь корнями, злые духи леса

От непосвященных скрыли культовое место

Духовой оркестр пел, танцевали гномы

К ним не подпускали близко фурии и болота

Острыми зубами собаки путников пугали

Лес охраняя за семью холмами

Лишь друиды знали тайный путь дриады

И читать могли мысли по камням сакральным,

Но таятся знания в глубине надежды

Под дождливым небом Стоунхенджа

Раз-два-три — смотри на огоньки

Слова гипнотизируют, только ты не спи

Три-четыре-пять — я иду искать

Времени осталось мало, чтобы убежать

Раз-два-три — смотри на огоньки

Слова гипнотизируют, только ты не спи

Три-четыре-пять — я иду искать

Времени осталось мало, чтобы убежать

Появляясь лунной ночью на пустой дороге

Людей пугает темный призрак Роан Рокки

В шорохе кустов и деревьев проклятого леса

Путников целует кельтская невеста

Мрачная наяда в белом платье из тумана

Снова чью-то душу в мир теней забрала

Она с красотою мертво-леденящего камня

Отыскала на ночь мужа в страннике случайном

В отражении зеркальном обретет надежду

Если ночь увидит ее белоснежные одежды

Содрогнется в скрежете дьявольская свита

Ведь придет на помощь лесу магия друида

Они, встав среди деревьев, обернутся тенью

И по тайным знакам, языкам понимают зверя

Знают смысл жизни родников холодных

Слились воедино они с матерью-природой

В мрачных подземельях друиды прятались от света

И читали судьбы в идущих облаках по ветру

Поклоняясь свету, варили корень мандрагоры

Чтобы билось учащенней сердце всех влюбленных

Листьями вербены отгоняли зло и горе

И ночных созданий — тех, кто жаждет крови

Волшебство омелы, мелко в пальцах перетертой

Возвращало даже тех, кто жил в царстве мертвых

Кровь смолы сосновой исцеляла раны

Слушали друиды то, что им поют ночами травы,

А когда младенцу имя нарекали

По далеким звездам линии судьбы читали

В праздник надевали изумрудные одежды

И приносили жертвы волшебному Стоунхенджу

Ублажали духов леса щедрыми дарами

Чтобы чьей-то жизни не погасло пламя

Раз-два-три — смотри на огоньки

Слова гипнотизируют, только ты не спи

Три-четыре-пять — я иду искать

Времени осталось мало, чтобы убежать

Раз-два-три — смотри на огоньки

Слова гипнотизируют, только ты не спи

Три-четыре-пять — я иду искать

Времени осталось мало, чтобы убежать

Десь під сторічним дубом на лісовій галявині

Омела розквітала, як вогонь квітами

Оточивши себе грибами та місяцем холодною

Їй друїди в жертву піднесли тварин

Щоб чиїсь душі стали білими биками

І під покровом першої ночі врожай зібрали

Випивши кров корінням, злі духи лісу

Від непосвячених сховали культове місце

Духовий оркестр співав, танцювали гноми

До них не підпускали близько фурії і болота

Гострими зубами собаки мандрівників лякали

Ліс охороняючи за сімома пагорбами

Лише друїди знали таємний шлях дріади

І читали могли думки по камінням сакральним,

Але таяться знання  глибини надії

Під дощовим небом Стоунхенджа

Раз-два-три — дивись на вогники

Слова гіпнотизують, тільки ти не спи

Три-чотири-п'ять - я іду шукати

Часу залишилося мало, щоб втекти

Раз-два-три — дивись на вогники

Слова гіпнотизують, тільки ти не спи

Три-чотири-п'ять - я іду шукати

Часу залишилося мало, щоб втекти

З'являючись місячної ночі на порожній дорозі

Людей лякає темну примару Роан Роккі

У шелесті кущів і дерев проклятого лісу

Мандрівників цілує кельтська наречена

Похмура наяда в білій сукні з туману

Знову чиюсь душу в світ тіней забрала

Вона з красою мертвого каменя

Відшукала на ніч чоловіка в мандрівнику випадковому

У відображенні дзеркальному знайдете надію

Якщо ніч побачить її білий одяг

Здригнеться в скреготі диявольська почет

Адже прийде на допомогу лісу магія друїда

Вони, вставши серед дерев, обернуться тінню

І за таємними знаками, мовами розуміють звіра

Знають сенс життя джерел холодних

Злилися докупи вони з матір'ю-природою

У похмурих підземеллях друїди ховалися від світла

І читали долі в ідучих хмарах за ветром

Поклоняючись світлу, варили корінь мандрагори

Щоб билося почастішання серця всіх закоханих

Листями вербени відганяли зло і горе

І нічних створінь — тих, хто прагне крові

Чари омели, дрібно в пальцях перетертої

Повертало навіть тих, хто жив у царстві мертвих

Кров смоли сосновою зцілювала рани

Слухали друїди те, що їм співають ночами трави,

А коли немовляті ім'я називали

По далеких зірок лінії долі читали

У свято одягали смарагдовий одяг

І приносили жертви чарівному Стоунхенджу

Улаштовували духів лісу щедрими дарами

Щоб чийогось життя не згасло полум'я

Раз-два-три — дивись на вогники

Слова гіпнотизують, тільки ти не спи

Три-чотири-п'ять - я іду шукати

Часу залишилося мало, щоб втекти

Раз-два-три — дивись на вогники

Слова гіпнотизують, тільки ти не спи

Три-чотири-п'ять - я іду шукати

Часу залишилося мало, щоб втекти