Prioridades - Babi, Thomas Crager

Con esa mente, quiérete, comprométete

A complacer al incompetente y bajarle los pies

De la nube y ser su vecino de enfrente

Ya verás qué bien te sientes

Que morimos de dentro hacia fuera

Que pisamos asfalto, territorio, carretera, sin dinero en la cartera

Que poco queda pa' que escupas sangre en tu costado y seas polvo de estrella

Suspensión, sientas que vuelas

Energía microscópica, emulsiones emergentes, gente agnóstica

Que se auto-diagnostica cien dioptrías

El miedo es tu filosofía, es tu mantra, hipocondría

Normal que te sientas fría si no gozas del calor de la empatía

Te invito a delimitar lo que te retenía

Te invito a preliminar futuras distopías

Te invito a premeditar tu vida en armonía

La mujer perfecta, la que no reza en tu altar

La que ves tan de cerca pero no vas a tocar

La que llamas estrecha, frágil masculinidad

Llévate a tu vanidad a cenar, dosis de realidad

La mujer perfecta, la que no sabes cuidar

La que crees que compite pero no tiene rival

La que llamas estrecha, frágil masculinidad

Llévate a tu dignidad a cenar, se la come la cal

Me siento en un quedabienismo constante

Me encuentro al borde del abismo sin plegarias pa' que no me lance

Que no he hecho los deberes, me subo por las paredes

Empiezo a ser lo que todos quieren, la punta del iceberg

Me estoy poniendo los cuernos

Hipotermia y me ruegan silencio

Si tengo ánima, ¿por qué me siento un simple cuerpo?

Si no me anima na' y na' me anima, todo me mina la moral

Si todo reside en la corteza cerebral

Yo no es por divagar pero me siento un vegetal

Si al menos me regaras, te diría de aguantar

Pero me escupes en la cara ese veneno tan letal, gyal

Pero me escupes en la cara ese veneno tan letal, gyal

Pero me escupes en la cara ese veneno tan letal, gyal

La mujer perfecta, la que no reza en tu altar

La que ves tan de cerca pero no vas a tocar

La que llamas estrecha, frágil masculinidad

Llévate a tu vanidad a cenar, dosis de realidad

La mujer perfecta, la que no sabes cuidar

La que crees que compite pero no tiene rival

La que llamas estrecha, frágil masculinidad

Llévate a tu dignidad a cenar, se la come la cal

З таким розумом любіть себе, віддавайтеся

Щоб догодити некомпетентним і опустити ноги

З хмари і будьте вашим сусідом

Ви побачите, як вам добре

Що ми вмираємо зсередини

Що ми ступаємо на асфальт, територію, трасу, без грошей у гаманці

Як мало тобі залишилося плюнути кров’ю на бік і бути зоряним пилом

Підвіска, відчуваю, що літаєш

Мікроскопічна енергія, емульсії, що виникають, люди-агностики

Це самостійно діагностує сто діоптрій

Страх - це ваша філософія, це ваша мантра, іпохондрія

Для вас холодно, якщо ви не насолоджуєтеся теплом співчуття

Я запрошую вас визначити, що вас стримує

Я запрошую вас переглянути майбутні антиутопії

Я запрошую вас заздалегідь обміркувати своє життя в гармонії

Ідеальна жінка, яка не молиться біля твого вівтаря

Того, якого ти бачиш так близько, але не торкнешся

Ту, яку ви називаєте вузькою, тендітною мужністю

Візьміть своє марнославство на вечерю, дозу реальності

Ідеальна жінка, про яку ти не знаєш, як доглядати

Той, як ви думаєте, конкурує, але не має конкурентів

Ту, яку ви називаєте вузькою, тендітною мужністю

Візьміть свою гідність до обіду, її їсть липа

Я відчуваю себе в постійному перебування добре

Я опиняюся на краю прірви без молитов, щоб не кинутися

Що я не зробив домашнє завдання, то лазю по стінах

Я починаю бути тим, ким хочуть усі, верхівкою айсберга

Я рогоносець

Переохолодження і вони благають мене мовчати

Якщо я маю душу, чому я відчуваю себе простим тілом?

Якщо мене ніщо не підбадьорює, а не підбадьорює, то все підриває мій моральний дух

Якщо все знаходиться в корі головного мозку

Я не відволікаюся, але відчуваю себе овочем

Якби ти хоч напоїв мене, я б сказав тобі триматися

Але ти плюнув мені в обличчя смертельною отрутою, Гьяле

Але ти плюнув мені в обличчя смертельною отрутою, Гьяле

Але ти плюнув мені в обличчя смертельною отрутою, Гьяле

Ідеальна жінка, яка не молиться біля твого вівтаря

Того, якого ти бачиш так близько, але не торкнешся

Ту, яку ви називаєте вузькою, тендітною мужністю

Візьміть своє марнославство на вечерю, дозу реальності

Ідеальна жінка, про яку ти не знаєш, як доглядати

Той, як ви думаєте, конкурує, але не має конкурентів

Ту, яку ви називаєте вузькою, тендітною мужністю

Візьміть свою гідність до обіду, її їсть липа