Эвол - Бабадук

Я замерзаю

Я сам себе это придумал

Я улетаю

В кипящую лаву дури

Я превращаюсь

Я сам себе это придумал

Где твои сладкие губы

Где твои сладкие губы

Они и снятся мне и шепчут

То что я болен

И жаль что меня никто не лечит

Если ты когда-нибудь меня встретишь

Будь осторожна

Я голоден к твоему телу

Я голоден к твоему телу

Я не умею держать себя в руках у меня лапы

Я не успею вернуться к тебе до полной луны

Есть другие звери

И пахнут они людьми

Они будут такими, какими ты захочешь их увидеть

Они будут такими красивыми, нужными и дорогими

Они смогут, наверное, ни разу и ничем тебя не обидеть

Их кожа будет из золота,

А волосы будут густыми

Надеюсь ты слышишь

Я проклят искусством

Я должен остаться здесь

Я должен остаться здесь

Я чувствую как ты дышишь

Я чувствую как ты дышишь,

Но я пожизненно заключён сбивать свою дикую спесь

Я всю свою человечью любовь

Оставил тебе

Береги ее,

Но теперь ты видишь кто я

Прости меня

Я должен был бежать

Если ты когда-нибудь проснёшься не в мире людей, а здесь

Вспомни меня и помни

Я буду ждать

Если что-нибудь изменится

Дай мне знать

Надеюсь тебе ещё будет мне что сказать

Когда растает лёд и запахнет трава

Когда тело уймётся и ясной станет моя голова

Если к тому времени я не умру в тебе

Вспомни меня и помни

Я вернусь, если не умру в мире людей к тому времени

Я замерзаю

Я сам собі це придумав

Я відлітаю

У киплячу лаву дурі

Я перетворююсь

Я сам собі це придумав

Де твої солодкі губи

Де твої солодкі губи

Вони і сняться мені і шепчуть

Те, що я хворий

І жаль, що мене ніхто не лікує

Якщо ти колись мене зустрінеш

Будь обережна

Я голодний до свого тіла

Я голодний до свого тіла

Я не умію тримати себе в руках у мене лапи

Я не встигну повернутися до тебе до повного місяця

Є інші звірі

І пахнуть вони людьми

Вони будуть такими, якими ти захочеш їх побачити

Вони будуть такими красивими, потрібними і дорогими.

Вони зможуть, напевно, жодного разу і нічим тебе не образити.

Їхня шкіра буде із золота,

А волосся буде густим

Сподіваюся ти чуєш

Я проклятий мистецтвом

Я повинен залишитися тут

Я повинен залишитися тут

Я відчуваю як ти дихаєш

Я відчуваю як ти дихаєш,

Але я довічно ув'язнений збивати свою дику пиху

Я все своє людське кохання

Залишив тобі

Бережи її,

Але тепер ти бачиш хто я

Прости мене

Я мав бігти

Якщо ти колись прокинешся не в світі людей, а тут

Згадай мене і пам'ятай

Я чекатиму

Якщо щось зміниться

Дай мені знати

Сподіваюся, тобі ще буде мені що сказати

Коли розтане лід і запахне трава

Коли тіло вгамується і ясною стане моя голова

Якщо до того часу я не помру в тебе

Згадай мене і пам'ятай

Я повернуся, якщо не помру в світі людей до того часу