Insomnia - Baba Brinkman

It’s 4:45 and I’m fortified and on track

Awake overnight, a glorified insomniac

I wait for the morning light to make contact

It’s a glorious sight for sore eyes;

as dawn cracks

I’m ignoring it;

why?

My vision’s gone black

It’s time for a long nap, and I’m ready to be

Settled deep in steady sleep;

nestled in feather sheets

I’m already intrigued by what I see ahead of me

An iridescent beach, a crescent peach moon

A phosphorescent sea stirred by a western breeze

That carries a pleasant tune with a resonant beat

From the direction of desert dunes, as I begin to creep

To a crest where a vision looms: I can see seven priests

And a collection of ruins where earth and heaven meet

Sacred temples and tombs where spirits live and breathe

Their holy breath in the rooms, and I watch expectantly

As a ritual resumes;

but the head priest removes

His headpiece and beckons to me impatiently

As a second priest prepares a place for me next to his seat

And I obey his decree on shaky feet breathlessly

And leave the safety of the beach in a state of ecstasy

And proceed to the left of the priest and then stare

As the high priestess descends the temple stairs

And she’s dressed in expensive layers

From her knees to her chest and I freeze;

in her hair

Is a bee’s nest;

it’s the headpiece she wears

That keeps the rest of them all meek and scared

I try to be prepared, unaware that she wasn’t

Even comin' for me, and I would be spared

Then I’m on my feet runnin', surrounded by bees buzzin'

I can see the priests covered in about three-dozen

Apiece, with the priestess standin' above ‘em

Lookin' like she’s lovin' every minute of it

For a moment the image hovered in my vision and doubled

And then the next thing I know I’m back under my covers

Smothered with sunlight streaming through the shutters

Зараз 4:45, я підбадьорився та на шляху

Прокинувся вночі, прославлений безсоння

Я чекаю ранкового світла, щоб встановити контакт

Це чудове видовище для хворих очей;

як світанок тріщини

Я ігнорую це;

чому?

Мій зір потьмарився

Настав час довго подрімати, і я готовий

Занурившись у міцний сон;

вкладені в пір’яні простирадла

Я вже заінтригований тим, що я бачу попереду

Райдужний пляж, серп персикового місяця

Фосфоресцентне море, хвилюване західним бризом

Це приємна мелодія з резонансним ритмом

Зі сторони пустельних дюн, коли я починаю повзти

До гребеня, де видіння маячить: я бачу сім священиків

І колекція руїн, де зустрічаються земля і небо

Священні храми та гробниці, де живуть і дихають духи

Їхнє святе дихання в кімнатах, і я дивлюся з очікуванням

Як ритуал відновлюється;

але головний священик знімає

Його головний убір і манить до мене нетерпляче

Як другий священик готує для мене місце біля свого місця

І я підкоряюся його указу на тремтливих ногах без подиху

І залишити безпечний пляж у стані екстазу

І йдіть ліворуч від священика, а потім дивіться

Коли верховна жриця спускається сходами храму

І вона одягнена в дорогі багатошарові речі

Від її колін до грудей, і я завмираю;

у її волоссі

Є бджолиним гніздом;

це головний убір, який вона носить

Це змушує решту їх усіх лагідно й налякано

Я намагаюся бути підготовленим, не підозрюючи, що вона не була

Навіть прийшов за мною, і я був би пощадений

Тоді я встав на ноги й біжу, оточений дзижчанням бджіл

Я бачу священиків у приблизно трьох десятках

Поштучно, зі жрицею, що стоїть над ними

Здається, вона любить кожну хвилину

На мить зображення зависло в моєму баченні та подвоїлося

І наступне, що я знаю, я повернувся під ковдру

Залитий сонячним світлом, що струмує крізь віконниці