Something - AZEDIA

Something’s wrong but I don’t know what

Wondering how, with all the things I’ve got

Life is good, but the pain don’t stop

Cos I’m holding on, so I give it up

Cheer up, put a smile on your face

Wake up, take me out of this place

Rise up, we are the human race

Cheer up, put a smile on your face

Speech from talk «We Are All Basically Nothing» by Alan Watts:

So if you really go the whole way and see how you feel at the prospect of

vanishing forever.

Of all your efforts, and all your achievements,

and all your attainments turning into dust and nothingness.

What is the

feeling?

What happens to you?

It’s a curious thing, that in the world’s poetry, this is a very common theme.

«The earthy hope men set their hearts upon turns ashes — or it prospers;

and anon;

Like snow upon the Desert’s dusty face lighting a little hour or two

— is gone

So in this way, by seeing that nothingness is the fundamental reality,

and you see it’s your reality, then how can anything contaminate you?

All the idea of your being scared and put out and worried and so on,

is just nothing, it’s a dream.

Because you’re really nothing.

So cheer up!

All the sun and the stars and the mountains, and rivers, and the good men and

bad men, and the animals, and the insects;

the whole bit.

All are contained in

void.

So out of this void comes everything and you are it.

What else could you

be?

But if somebody is going to argue that the basic reality is nothingness,

where does all this come from?

Obviously from nothingness

Щось не так, але я не знаю що

Цікаво, як, з усіма речами, які я маю

Життя гарне, але біль не припиняється

Тому що я тримаюся, тому я відмовляюся 

Підбадьоріться, посміхніться на обличчі

Прокинься, забери мене з цього місця

Встань, ми людський рід

Підбадьоріться, посміхніться на обличчі

Виступ із доповіді Алана Уоттса «Ми в основному ніщо»:

Тож якщо ви справді пройдете цілий шлях і подивіться, що ви відчуваєте у перспективі

зникаючи назавжди.

З усіх ваших зусиль і всіх ваших досягнень,

і всі ваші досягнення перетворюються на порох і ніщо.

Що

відчуття?

Що станеться з вами?

Цікаво, що у світовій поезії це дуже поширена тема.

«Люди земної надії поклали свої серця на попіл — або вона процвітає;

і анон;

Наче сніг на запиленому обличчі пустелі, що освітлює невелику годину чи дві

- пішов

Тож таким чином, бачивши, що ніщо є фундаментальною реальністю,

і ви бачите, що це ваша реальність, то як щось може вас забруднити?

Уся думка про те, що ви налякані, придушені, стурбовані і так далі,

це ніщо, це мрія.

Бо ти насправді ніщо.

Тож бадьоріться!

Все сонце і зірки, і гори, і річки, і добрі люди і

погані люди, і тварини, і комахи;

вся частина.

Усі містяться в

недійсний.

Тому з цієї порожнечі виходить все, і ви це .

Що ще ти міг

бути?

Але якщо хтось стверджуватиме, що основна реальність — це ніщо,

звідки все це береться?

Очевидно з небуття