Çok Zaman Oldu - Aytekin Ataş

Ne param var, ne pulum

Yalnız ve günahkar bir kulum

Meçhul bir yılın Mart’ında

Sokakları kar altında İstanbul’um

Konuşmadık, hep sus olduk

İki talihi makus olduk

Sessizliğin zindanlarında

Zaman gardiyan, bizler mahpus olduk

Ama bunlar eskidendi

Eskidendi, artık bitti

O çocuksu günlerimiz

Bir elveda demeden çekip gitti

O utangaç dillerimiz

Tek bir söz bile etmeden susup gitti

Çok zaman oldu, aşk öldü biz tuttuk yasını

Toz duman oldu, devr’ettik de sevda sahrasını

Anladık artık, hiç bulamayacak Mecnun Leyla’sını

Ah ne şarabi günlerdi

Biz söylerdik, gece dinlerdi

Bakıp bakıp görmediğimiz

Yasak toprakta açmış sürgünlerdi

Yorulduk kendimizden kaçarken

Hayat ellerimizden uçarken

Hiçtik, kendimizden geçtik

Yudum yudum aşk şarabından içerken

Ama bunlar eskidendi

Eskidendi, artık bitti

O çocuksu günlerimiz

Bir elveda demeden çekip gitti

O utangaç dillerimiz

Tek bir söz bile etmeden susup gitti

Çok zaman oldu, aşk öldü biz tuttuk yasını

Toz duman oldu, devr’ettik de sevda sahrasını

Anladık artık, hiç bulamayacak Mecnun Leyla’sını

У мене немає ні грошей, ні марок

Я самотній і грішний слуга

У березні невідомого року

Вулиці під снігом, мій Стамбул

Ми не розмовляли, ми завжди мовчали

Нам пощастило двічі

У підземеллях тиші

Час – охоронець, ми ув’язнені

Але колись такі були

Раніше це було, зараз закінчилося

Ті дитячі дні

Він пішов, не попрощавшись

Ці сором’язливі мови

Він замовк, не сказавши ні слова.

Минуло багато часу, любов померла, ми сумували

Пил став димом, ми перенесли поле кохання

Тепер ми розуміємо, що Меджнун ніколи не знайде Лейлу

О, який день вина

Ми співали, вночі слухали

дивимося ми чи ні

Це були вигнанці, які розквітали в забороненій землі

Втомилися тікати від самих себе

Як життя вилітає з наших рук

Ми були ніщо, ми втратили свідомість

Коли я сьорбаю вино кохання

Але колись такі були

Раніше це було, зараз закінчилося

Ті дитячі дні

Він пішов, не попрощавшись

Ці сором’язливі мови

Він замовк, не сказавши ні слова.

Минуло багато часу, любов померла, ми сумували

Пил став димом, ми перенесли поле кохання

Тепер ми розуміємо, що Меджнун ніколи не знайде Лейлу