Reise, Reise - Axel Prahl, Lambert

«Leb wohl» sagte Vater «Nun muss ich gehen»

Reise, Reise, alle Mann an Deck

«Wenn Du einmal groß bist, wirst Du’s verstehen»

Reise, Reise, alle Mann an Deck

Das Beiboot holt über und er geht an Bord

Er dreht sich nicht um, spricht kein einziges Wort

Doch ich höre sein Herz wie es schreit

Den Fluch der Ewigkeit

Mit siebzehn Knoten Fahrt über Grund

Reise, Reise, alle Mann an Deck

Fock und Besan zum Bersten so rund

Reise, Reise, alle Mann an Deck

Da reißt im Vortop das Brahmsegel ab

Und schlägt meinen Vater ins eisige Grab

Und ich höre mein Herz wie es schreit

Den Fluch der Ewigkeit

Leb wohl liebste Mutter, nun ist es so weit

Reise, Reise, alle Mann an Deck

Das Meer hat gerufen und ich bin bereit

Reise, Reise, alle Mann an Deck

Das Beiboot holt über und ich geh an Bord

Ich dreh mich nicht um, sprech kein einziges Wort

Doch ich höre ihr Herz wie es schreit

Den Fluch der Ewigkeit

«Прощай», сказав батько «Тепер мені треба йти»

Плавання, плавання, всі руки на палубу

«Коли виростеш, ти зрозумієш»

Плавання, плавання, всі руки на палубу

Шлюпка наздоганяє і він сідає на борт

Він не обертається, не каже жодного слова

Але я чую, як кричить його серце

Прокляття вічності

Швидкість над землею становить сімнадцять вузлів

Плавання, плавання, всі руки на палубу

Джиб і бізань, щоб розірватися так кругло

Плавання, плавання, всі руки на палубу

Потім басайл відривається в передній частині

І забив батька в крижану могилу

І я чую, як моє серце кричить

Прокляття вічності

Прощай рідна матусю, ось час настав

Плавання, плавання, всі руки на палубу

Море покликало і я готовий

Плавання, плавання, всі руки на палубу

Човен наздоганяє і я сідаю на борт

Я не обертаюся, не говорю жодного слова

Але я чую, як кричить її серце

Прокляття вічності