Stillborn Existence - Aversions Crown

Isolation has begun

Tearing at my soul

As I watch these events unfold

Humanity was reborn

Demodulated, the hybrid scorn

Kneeling before their saviour’s throne

While it claims the omniverse as its home

Celestial entity of abandoned hope

Dancing to the cries of its hideous devolutionists

These demoralists, false liberationists

Inbreeding precursors of this stillborn existence

The endless chant echoes

'Please brother return to me

So we may be complete'

My fractured being dismantled

Forever incomplete

Begging for the unison

Of the evil that I once contained

Cries, endless cries

Echoing through my lucid mind

Taunting that they’ll stop when I return from the abhorrent night

Lies, lord of lies

Split tongues convincing ignorant minds

Return me to the peace that I so quickly purged in sacrifice

Walking upon this throne of cries

Mammalian skinned organs infused together

Forming a kingdom of human flesh

Drenched in the blood of virgins' innocence

The masses of human servants kneel

In praise of our unison

In praise of revocation

I have cried for the nexus to save this world

But my tears have gone unanswered

Abandoned by god

Abandoned by hope

Nothing of value remains here

Slipping into darkness

Incisions open the torso of this being crawling forth into the wound

Sewn within its organs drowning in fluids, digestive acids

As I dissolve into nothing but a mass of incomplete essence

Digested and transfused, we are now complete, you will become me

Почалася ізоляція

Розриваю мою душу

Я спостерігаю за розвитком цих подій

Людство відродилося

Демодульована, гібридна зневага

Стоячи на колінах перед престолом свого рятівника

Хоча він заявляє, що всесвіт  є своєю домівкою

Небесна сутність покинутої надії

Танцює під крики своїх огидних деволюціоністів

Ці деморалісти, лжевизволителі

Інбридинг-попередники це мертвонародженого існування

Відлунює нескінченний спів

«Будь ласка, брат, повернись до мене

Тож ми можемо бути повними"

Мій перелом розбирається

Назавжди неповний

Благаючи про унісон

Про те зло, яке я колись містив

Крики, нескінченні крики

Відлунює мій яскравий розум

Знущаюся, що вони припиняться, коли я повернуся з огидної ночі

Брехня, володар брехні

Розділіть язики, переконуючи неуки

Поверни мене до спокою, який я так швидко очистив у жертві

Ходити по цьому трону криків

Органи зі шкірою ссавців, злиті разом

Формування царства людської плоті

Залитий кров’ю невинності діви

Маса людських слуг стає на коліна

На славу нашого унісону

На славу відкликання

Я плакав про зв’язок, щоб врятувати цей світ

Але мої сльози залишилися без відповіді

Покинутий Богом

Покинутий надією

Тут не залишилося нічого цінного

Сповзання в темряву

Розрізи відкривають тулуб цієї істоти, що виповзає в рану

Вшиваються в його органи, що тонуть у рідинах, травних кислотах

Коли я розчиняюся ні в чому, крім маси неповної сутності

Перетравлені й перелиті, ми закінчені, ти станеш мною