Remenissions - Avenged Sevenfold

With this ink in our skin we’ve sealed our fate,

and the axe comes early

(only naturally) So what does that matter?

There’s a bed of skeletons waiting for me,

on the other side

They’re waiting for my next move (next fatal breath)

Human lives to me seem so unreal, can’t see through the fog

(nothing past a grey wall) see past the stereotype

Belief, structure built up in you.

I’ll tear you down and the one who created you

If they didn’t have One how would they act?

If we didn’t have hope how would we behave?

Would they still feel remorse

if they slaughtered innocent beings?

Or is hope the only thing that keeps you sane?

A good friend once told me you are our memory

without them we equal nothing

And all I can see is the place I wanna be Suddenly my life was so free

Leaves at my feet, blown to the ground

their echoes are reaching my ears

Nights coming fast, suns going down

But keep away from me… keep away from me

(it's hard, to keep me in this place, keep away from me)

We may have created the beginning, mentally

We may have created the beginning, physically

To the end of our human existence…

I see through you

The fear that’s in your eyes

A good friend once told me we are our memory

Without them we equal nothing

And all I can see is the place I wanna be Timeless my life was so free

Leaves at my feet, blown to the ground

their echoes are reaching my ears

Nights coming fast, suns going down — confused

I don’t know the answers but neither do you

Цим чорнилом у нашій шкірі ми запечатали свою долю,

а сокира приходить рано

(тільки природно) То яке це має значення?

Мене чекає ліжко зі скелетами,

з іншого боку

Вони чекають мого наступного кроку (наступного фатального подиху)

Людські життя мені здаються такими нереальними, що не видно крізь туман

(нічого за сірою стіною) дивіться за стереотип

Віра, структура, створена у вас.

Я знищу тебе і того, хто створив тебе

Як би вони діяли, якби їх не було?

Якби у нас не було надії, як би ми поводилися?

Чи будуть вони досі відчувати докори сумління

якщо вони вбивали невинних істот?

Або є надія – єдине, що тримає вас при розумі?

Один хороший друг сказав мені, що ти наша пам’ять

без них ми не рівні

І все, що я бачу, це місце, де я хочу бути. Раптом моє життя стало таким вільним

Листя біля моїх ніг, знесене на землю

їх відлуння долітає до моїх вух

Швидко настають ночі, заходять сонця

Але тримайся від мене... тримайся подалі від мене

(важко, тримати мене в цьому місці, тримайся подалі від мене)

Можливо, ми створили початок, подумки

Можливо, ми створили початок фізично

До кінця нашого людського існування…

Я бачу вас крізь

Страх у твоїх очах

Одного разу один хороший друг сказав мені, що ми — наша пам’ять

Без них ми ні з чим не рівні

І все, що я бачу, це місце, де я бажаю бути Позачасним, моє життя було таким вільним

Листя біля моїх ніг, знесене на землю

їх відлуння долітає до моїх вух

Швидко настають ночі, заходять сонця — розгублено

Я не знаю відповідей, але й ви теж