Steve Polyester - Ava Luna

I was lying in the shade where the dandelions grow

And asphalt is hollow and the rocks are broken down and brown

A not so popular part of town

We’d heard he was witty…

We’d seen signs of it all around the city

The people said

«Doo doo doo doo…»

«He's a landscape.»

«He's like a ruby lined in gold.»

«Yeah, shaped like a cockroach.»

«He smells good.»

These notions were hazy

Ordinary, a bit lazy

I was swinging on a branch outside, catching a ride when my resolve swelled

I will find him, I will

I have momentum still

Then I fell into an anthill

And the people said, «Doo doo doo doo…»

They carried me back to my doorstep

The sun was in my eyes…

But I saw him

I saw him a friend, a friend

I found in him a friend, a friend

And he went by the name of Steve Polyester

He said, «I am a landscape.

(YEAH.)

I am a ruby lined in gold (YEAH), shaped like a cockroach

I smell good.»

He was a landscape

Nonetheless, he would escape

But, it was for the best

This town will never be the same

Why’d he have to go?

Who is there to blame?

And the people said, «Doo doo doo doo…»

I saw him a friend, a friend

In him a friend, a friend

He started walking

He went farther than he ought to have gone

He went farther and farther

Until he was gone

He was a landscape

Come back

Я лежав у тіні, де ростуть кульбаби

А асфальт порожнистий, а каміння розбите та коричневе

Не дуже популярна частина міста

Ми чули, що він був дотепним...

Ми бачили ознаки цього по всьому місту

Народ сказав

«Ду-ду-ду-ду…»

«Він пейзаж».

«Він як рубін, викладений золотом».

«Так, у формі таргана».

«Він гарно пахне».

Ці уявлення були туманними

Звичайний, трохи ледачий

Я гойдався на гілці надворі, ловлячи поїздку, коли моя рішучість розбухла

Я знайду його, я знайду

У мене все ще є імпульс

Потім я впав у мурашник

І люди сказали: «Ду-ду-ду-ду-ду…»

Вони віднесли мене назад до мого порога

Сонце було в моїх очах…

Але я бачив його

Я бачив його другом, другом

Я знайшов у ньому друга, друга

І він пішов під ім’ям Стів Поліестер

Він сказав: «Я — пейзаж.

(ТАК.)

Я рубін, викладений золотом (ТАК), у формі таргана

Я добре пахну.»

Він був пейзажем

Тим не менш, він утік би

Але це було на краще

Це місто ніколи не буде колишнім

Чому він мав піти?

Хто тут звинувачувати?

І люди сказали: «Ду-ду-ду-ду-ду…»

Я бачив його другом, другом

В ньому друг, друг

Він почав ходити

Він зайшов далі, ніж мав зайти

Він йшов усе далі й далі

Поки він не пішов

Він був пейзажем

Повертатися