Metamorphosis -

I am one… and then I am two

And then we are three

Flesh and bone to sand and stone

Stone to sand… to Earth and air

And then to water

Shape and color of the sky

Free to fly, and wish… and dream

To transform.

to become

I unravel, I dissolve… I remember

My face outlined in the stars

Becoming the night, becoming the stillness

A chill in the air, a breath in the light

I transform… I become… Something else

Someone new

Today into tomorrow

Tomorrow into never

Never into when… and then

Then into now, and over again

Fibers in glass, weaving

Knowing all that is to come

And still remembering nothing

Tears to brine, to salt and wine

Hold me close, but lightly

Something more… Something less

Breathing groans collected in the fog

Sounds to song, and words to air

A wIndless night, with steadily streaming lights

We sing to the stars

Trees sinking, bleeding bark to the grass

Ever changing, evolving, becoming crystal chandeliers

Deep in the hallow, a single child’s voice

Calling, crying… Singing

Disappearing in the arms of tomorrow’s light

And yesterday’s garden

Lustrous gleaming shapes

Paint themselves in the night time breeze

Three shapes inside me… Moving… Dreaming

And then we are two… And then I am one

I transform

I become… Again

Я один… а потім — двоє

І тоді нас троє

М’ясо й кістки до піску й каменю

Камінь до піску… до Землі та повітря

А потім поливати

Форма й колір неба

Вільно літати, бажати… і мріяти

Щоб перетворити.

ставати

Я розгадую, розчиню… Я пам’ятаю

Моє обличчя окреслено зірками

Стати ніччю, стати тишею

Прохолода в повітрі, подих світла

Я перетворююсь… я стаю… чимось іншим

Хтось новий

Сьогодні на завтра

Завтра в ніколи

Ніколи в те, коли... і потім

Потім у тепер і знову

Волокна в склі, плетіння

Знати все, що попереду

І досі нічого не пам’ятає

Сльози до розсолу, солі й вина

Тримай мене ближче, але злегка

Щось більше… Щось менше

Дихальні стогони, зібрані в тумані

Звуки в пісню, слова в ефір

Безвітряна ніч із постійними вогнями

Ми співаємо зіркам

Дерева тонуть, кора кровоточить до трави

Постійно змінюються, розвиваються, стають кришталевими люстрами

Глибоко в святині — єдиний дитячий голос

Дзвінок, плач... Спів

Зникає в обіймах завтрашнього світла

І вчорашній сад

Блискучі блискучі форми

Малюйте себе на нічному вітерці

Три фігури всередині мене... Рухаються... Мрію

І тоді нас двоє… І тоді я одна

Я перетворюю

Я стаю… Знову