Forget To Remember (Sunday Mornings) - Autumn

Hello again, familiar morning routine

Time’s ebbing away, but I feel no rush today

No urge, no hurry, just the rhythm of the rain

Sliding by, not here…

I’m not nearly, nearly there

So it’s back to black again in the early morning hours

How I’d love to run away from the dogma that devours me

So what’s different about this morning?

The setting’s the same as everyday

Who can tell what rearranged the rain

To wash my fears away?

There is so much more to living, so much more of the divine to gain

for this silent colony bathing in the morning rain

So it’s back to black again in the early morning hours

How I’d love to run away from the dogma that devours me

So it’s back to black again but I’m thinking of the escaping from the dull

monotomy and the Sundays that are breaking me… I break me

The stage is set for saints to fall and cleared for cowards to surprise

It took me time to realise the life I lived and left behind

is better off a memory

Let’s see what dreams I find

Many went to the shimmering land of make-believe

and ventured the farthest corners of the mindscape

Merely testing the ice, I never went too far from the safe and solid ground

Afraid of the darkness I might find (underneath)

Exploring the mind to escape from your daily lives,

where you become the head of a state in a state of mind

All links to reality fading

Pandora’s box lies waiting

Instead of the roof of the world it becomes a nightmare

We expect perpetual motion, a chain effects

The newfound land out to be a grain of sand (ever volatile)

Searching the edge of consciousness for insights in the outside world

Well conceived, but such rules only apply in this state of mind

The key lies in knowledge, temperance

No magical answers or escapes from reality,

but a marvellous break for a visitor passing through

Знову привіт, знайома ранкова рутина

Час минає, але я не відчуваю поспіху сьогодні

Ні потягу, ні поспіху, лише ритм дощу

Проковзаючи, не тут…

Я не майже, майже на місці

Тож рано вранці знову темно

Як би я хотів втекти від догми, яка мене пожирає

Чим же цей ранок відрізняється?

Налаштування те саме, що й щодня

Хто може сказати, що переставив дощ

Щоб змити мої страхи?

Є багато більшого що жити, так багато божественного — отримати

для цієї тихої колонії, що купається під ранковим дощем

Тож рано вранці знову темно

Як би я хотів втекти від догми, яка мене пожирає

Тож це знову чорне, але я думаю про втечу від нудного

монотомія і неділі, які мене ламають... Я ламаю себе

Сцена готова для падання святих і очищена для боягузів – для сюрпризу

Мені потрібен час, щоб усвідомити життя, яке я прожив і залишив

краще з пам’яттю

Давайте подивимося, які сни я знайду

Багато поїхали в сяючу країну вигадки

і вирушив у найвіддаленіші куточки розуму

Просто перевіряючи лід, я ніколи не відходив занадто далеко від безпечної та твердої землі

Боюся темряви, яку я можу знайти (унизу)

Досліджуйте розум, щоб втекти від повсякденного життя,

де ви стаєте главою держави в стані душі

Усі посилання на реальність зникають

Скринька Пандори чекає

Замість даху світу стає кошмаром

Ми очікуємо вічний рух, ланцюжкові ефекти

Новознайдена земля виявляється піщинкою (завжди непостійною)

Шукайте на краю свідомості розуміння зовнішнього світу

Гарно продумано, але такі правила діють лише в такому стані душі

Ключ — у знаннях, помірності

Ніяких магічних відповідей чи втечі від реальності,

але чудова перерва для відвідувача, що проходить