Vide - Autour de Lucie

On voudrait se lasser et ce serait la fin

On ne sait plus très bien où on en est

On en a plein les bras

À ne plus savoir quoi, à ne plus savoir qu’en faire

Car à l’appel du vide, on ne résiste pas

Car à l’appel du vide, nul ne répondra

Car à l’appel du vide, on ne résiste pas

Car à l’appel du vide, nul ne répondra

Connaît-on la matière, ce en quoi il est fait?

À t-il un signe particulier?

On voudrait le combler, une bonne fois pour toutes

Pour ne plus en parler

Mais à l’appel du vide, on ne résiste pas

Car à l’appel du vide, nul ne répondra

À l’appel du vide, on ne résiste pas

Car à l’appel du vide, nul ne répondra

À l’appel du vide, on ne résiste pas

Mais à l’appel du vide, nul ne répondra…

Ми хотіли б нудьгувати, і це був би кінець

Ми вже не знаємо, де ми знаходимося

У нас повні руки

Не знаючи що, не знаючи, що з цим робити

Бо поклику порожнечі ми не можемо протистояти

На поклик порожнечі ніхто не відповість

Бо поклику порожнечі ми не можемо протистояти

На поклик порожнечі ніхто не відповість

Чи знаємо ми матеріал, з чого він виготовлений?

У нього є якийсь особливий знак?

Ми хотіли б заповнити його раз і назавжди

Більше не говорити

Але поклику порожнечі ми не можемо встояти

На поклик порожнечі ніхто не відповість

На поклик порожнечі ми не опираємося

На поклик порожнечі ніхто не відповість

На поклик порожнечі ми не опираємося

Але на поклик порожнечі ніхто не відповість...