Motion Sickness - Attica! Attica!

Wipe the dead skin from these keys

So I can start this one off clean

Let me introduce the scene

Act 1 scene 1 a baby grand with broken strings

Enter stage left a drifter lost and foraging

And in his hand a notebook filled up with his out-of-tune musings

He turns a page and he plays and sings this song

Five billion suffering while i sleep underground

Always en route to the next goodbye

A mother slaps her child but the kid don’t make a sound

And to my surprise neither do i

So i’ll just cut out my tongue and rip out my lungs

'cause they’re useless and atrophied

And i’ll fly them like kites applauding their sacrifice

Oh yes it’ll be one great afternoon

Hell yes it’ll be one great afternoon

When these burdens fly away like red balloons

Have i gone insane

Dreaming of hijacking this train

Tears stream as i accelerate

To speeds where time willingly dilates

And i’ll watch this world die through these windows

It’s blurring but I still see people who could use my help

So I reach out

But i’m moving too fast

So I cry loud

I can’t hold my grasp

With no home my only keys are these yellowed ivories

And i’ll ask them rhetorically

Is this all that my hands can do?

Витріть мертву шкіру з цих ключів

Тож я можу розпочати це з чистого боку

Дозвольте мені представити сцену

Акт 1, сцена 1 немовля з обірваними струнами

Виходьте на сцену, поки бродяга загубився та шукав їжу

А в його руці — блокнот, наповнений його роздумами

Він перегортає сторінку, грає й співає цю пісню

П’ять мільярдів страждань, поки я сплю під землею

Завжди прямуйте до наступного прощання

Мати дає ляпаса своїй дитині, але дитина не видає ні звуку

І на мій дивування, я теж

Тож я просто відріжу язик і вирву легені

бо вони марні й атрофовані

І я буду керувати ними, як повітряними зміями, аплодуючи їхній жертві

Так, це буде чудовий день

Так, це буде один чудовий день

Коли ці ноші розлітаються, як червоні повітряні кульки

Невже я збожеволів

Мрію про викрадення цього потяга

Сльози течуть, коли я прискорююся

На швидкості, де час охоче розширюється

І я буду дивитися, як цей світ помирає через ці вікна

Він розмивається, але я все ще бачу людей, яким могла б скористатися моя допомога

Тож я звертаюся

Але я рухаюся занадто швидко

Тому я голосно плачу

Я не можу втриматися

У мене без дому єдині ключі – це пожовклі кістки слонової кістки

І запитаю їх риторично

Це все, що вміють мої руки?