Cold Dirt - Atlas Losing Grip

I once wished the earth beneath my feet would crumble

Open up and swallow me in one

Embrace me in its cold dirt six feet under

Steal the air and warmth of the sun

For I have pondered long and hard and reconsidered,

to never know again the taste of joy or lust

To never feel the pain of life so sweet and bitter

To never feel the hurt of a love or betrayed love trust

And who can blame me for wanting and end,

to all this hurting that never seems to mend?

But I know now that all of this goes hand in hand,

however strange it might seem, now ain’t life grand?

Now ain’t life grand?

Ain’t life grand?

Ain’t life grand?

Колись я хотів, щоб земля під моїми ногами розсипалася

Відкрийте і проковтніть мене в одному

Обійми мене в своєму холодному бруду на шість футів нижче

Вкради повітря і тепло сонця

Бо я довго й наполегливо роздумував і переосмислював,

ніколи більше не пізнати смаку радості чи пожадливості

Щоб ніколи не відчувати болю життєвого такого солодкого й гіркого

Ніколи не відчувати болю від кохання чи зрадженого кохання

І хто може звинувачувати мене в тому, що я хочу і закінчити,

на всю цю біль, яка, здається, ніколи не зникає?

Але тепер я знаю, що все це йде рука об руку,

як би дивно це не здавалося, хіба тепер життя не грандіозне?

Тепер життя не грандіозне?

Хіба життя не велике?

Хіба життя не велике?