Tango des-astres - Ataraxia

A la dernière foire du village,

j’ai vu quatre hommes qui vivent comme je voudrais vivre.

Leurs grands yeux sont devenus brillants

pendant qu’ils faisaient une musique si surprenante

qu’elle donne envie tantôt de danser, de pleurer,

ou de faire les deux à la fois.

L’un, en traînant son archet sur son violon,

semblait raconter un chagrin,

et l’autre, en faisant sautiller son marteau

sur les cordes d’un petit piano

avait l’air de se moquer de son voisin,

tandis que le troisième frappait ses cymbales

avec une violence extraordinaire.

Enfin, ils ont ramassé leurs sous,

ont chargé leurs bagages sur le dos et sont partis.

J’ai compris seulement alors,

qu’ils ne demeuraient nulle part.

Mais ils se sont endormis,

le front tourné vers les étoiles.

Tango des astres, tango des-astre.

Les enfants se séparent,

chacun allant, à son insu, selon les circonstances

et le hasard, mûrir sa destinée, scandaliser ses proches

et graviter vers la gloire ou vers le deshonneur!

На останньому сільському ярмарку,

Я побачив чотирьох чоловіків, які живуть так, як я хотів би жити.

Їхні великі очі засяяли

поки вони створювали таку дивовижну музику

що іноді хочеться танцювати, плакати,

або робити те й інше одночасно.

Один, тягаючи смичок на скрипці,

ніби розповідав про горе,

а інший, стрибаючи своїм молотом

на струнах маленького піаніно

ніби висміював свого сусіда,

а третій гримів цимбалами

з надзвичайною жорстокістю.

Нарешті вони забрали свої копійки,

повантажили свій багаж на спини і поїхали.

Я тільки тоді зрозумів,

що їм ніде було зупинитися.

Але вони заснули,

чоло звернене до зірок.

Танго зірок, танго зірок.

Діти розходяться

кожен йде, мимоволі, відповідно до обставин

і випадок, дозрівають його долю, скандалять його рідних

і тяжіти до слави чи безчестя!