Ophelie - ATARAXIA

c’est encore la nuit des prodigues violons

dans le clapotis de la mer eternelle,

en reversant un paturage etoile d’ou s’enfuirent

les anemos

…s'en va avec l’eau ta main

a refaire lit de noces la mer

parle avec quatrecents roses ta bouche

c’est encore la nuit des prodigues violons

dans les moulins demidelabres

tu parlais avec une sorciere en secret

dans la poitrine tu cachais une grace qui etait

propre la lune

le jardin entrait dans la mer

oillet profonde, promontoire

parle avec quatrecents rose ta bouche

це ще ніч блудних скрипок

в плескіті вічного моря,

перекинувши зіркове пасовище, з якого втік

анемоси

… йде разом з водою з твоєї руки

переробити весільну постіль море

говори з чотирма сотнями троянд

це ще ніч блудних скрипок

в напівзанепалих млинах

ти таємно розмовляв з відьмою

в скрині ти ховав ласку, що була

володіти місяцем

сад пішов у море

глибоке вушко, мис

говори з чотирма сотнями троянд