Astimelusa - ATARAXIA

Ti prego, metti la tunica bianchissima e vieni a me Davanti: intorno a te vola desiderio d’amore.

Astimelusa nulla mi risponde, ma con la sua corona

Pare pare un germoglio d’oro, una morbida piuma

Ti porgo questa corona d’elicriso, mirti, rose,

Tenere fronde, alloro e una collana d’oro

Ti prego, metti la tunica bianchissima e vieni a me Davanti, tra viole, pomi e alcioni dalle lunghe ali

Astimelusa nulla mi risponde e guarda tra ciglia

Azzurre con quegli occhi struggenti, occhilucente

Pare una stella figlia del cielo e della chiara luna,

Ti crebbro fra petali di rosa ed alghe porporine

Ti prego, metti la tunica bianchissima e vieni a me Davanti, a fior dell’onda, cangiante come il mare

Astimelusa nulla mi risponde, screziati manti e veli

E fibbie ella si scioglie e non ha tremiti

Ho parlato in sogno a te Afrodite, piena splendeva

La luna, ora l’amata cetra tocco e canto amore.

Alclane, Ibico, Saffo, Anacreonte.

Одягни, будь ласка, свою білу туніку і підійди до мене, Перед тобою: бажання любові летить.

Астімелуза не відповідає мені нічого, крім своєї корони

Він схожий на золотий пагін, м’яке перо

Пропоную вам цю корону з геліхрізуму, миртів, троянд,

Тримайте листя, лавр і золоте намисто

Одягни, будь ласка, свою білосніжну туніку і підійди до мене перед тобою, серед фіалок, яблук і довгокрилих голубців.

Астімелуза, вона нічого не відповідає і дивиться крізь вії

Блакитний з цими карколомними очима, сяючими очима

Вона схожа на зірку, народжену з неба та з ясного місяця,

Я crebbro між пелюстками троянд і пурпуровими водоростями

Одягни, будь ласка, свою білу туніку і підійди до мене, Перед хвилею, райдужною, як море

Астімелуза нічого не відповідає мені, плямисті плащі та покривала

І пряжки вона тане і не тремтить

Я розмовляв з Афродітою уві сні, повна вона сяяла

Місяць, тепер моя улюблена цитра, я торкаюсь і співаю любов.

Алклан, Ібік, Сафо, Анакреонт.