Crossing The Wounded Mirror Of Death - Astarte

(Lady's strong death made a dark sorrow

Breaking piece by piece her man’s existence

And he came up helpless to open her silent eyes

Meaningless fight with death’s doors

Where his beloved passed to the unrest eternity

He lost her life and she lost his!

A conclusion of a life story will open

A new book written by blood)

None can call back to him the woman

To enlarge the freedom of his pain

He commits suicide

For the trip of their deadly freedom

Devoted himself to a sleep

Of backward eternity

At once a voice sought

Pains from hell fires

Time erase the wheel of light

Abandoned in a new zero hour

Die without awakening

Hostile to the freedom of his possession

Mind and dust had left

The order of chaos made him rest

The hours sharpen their blades

In my eyes, I am lost

Unreachable as I touch your shape

Touching you with my eyes

Watching you with my hands

I can never meet

I will find you, never fear

Out of breath, out of body

To trap us and give us birth

Turn back, is a way not found

I follow and shake within the very depth

Of my most imperfect being

Unconscious in front of Gods punishment

To the indelible scriptures of my testament

The reveal of my sin leads me towards

To a space with no beginning

Doomed insanity, trapped in my abyss

Among the same punishment

I will wander forever free

Slayer of Gods and sinner of love

I will never reach you!

(Сильна смерть жінки викликала темне горе

Розбиваючи по частинах існування свого чоловіка

І він безпорадно підійшов, щоб відкрити її мовчазні очі

Безглузда боротьба з дверима смерті

Де його кохана пройшла в неспокійну вічність

Він втратив її життя, а вона його!

Відкриється завершення життєвої історії

Нова книга, написана кров'ю)

Ніхто не може передзвонити йому цю жінку

Щоб розширити свободу свого болю

Він кінчає життя самогубством

За подорож їхньої смертельної свободи

Присвятив себе сну

Відсталої вічності

Відразу шукав голос

Болі від вогню пекла

Час стерти колесо світла

Покинутий через нову нульову годину

Померти, не прокинувшись

Ворожий до свободи свого володіння

Розум і пил залишилися

Порядок хаосу змусив його відпочити

Години точать свої леза

В очах я загублений

Недосяжний, коли торкаюся твоєї форми

Торкаюся тебе своїми очима

Спостерігаю за тобою своїми руками

Я ніколи не зможу зустрітися

Я знайду тебе, ніколи не бійся

Задихаючись, поза тілом

Щоб захопити нас і народити

Повернути назад — це шлях, який не знайдено

Я сліджу й трясусь у самій глибині

мого найнедосконалішого істоти

Без свідомості перед Божою карою

До незгладимих ​​писань мого заповіту

Розкриття мого гріха веде мене до

У простор без початку

Приречене божевілля, у пастці моєї прірви

Серед того ж покарання

Я буду вічно блукати вільно

Вбивця богів і грішник любові

Я ніколи не доберусь до вас!