Phantasmagoria - Ashbury Heights

Mid-dark thoughts of the grey tombstone

And all I loved, I loved alone

The second son of a setting sun

Scores to settle, one by one

Years of love have been forgot

Years of trouble, years of draught

Years of ever gently tapping

On your chamber, all for naught

And every ghastly apparition

Claims to be the soul I’m missing

Even though I keep on saying

That chair is empty now

Can’t you see, can’t you see?

That chair is empty now

Can’t you see, can’t you see?

That chair is empty now

Life is phantasmagoria now

And every shadow is reaching out to me

Life is phantasmagoria now

And all that’s left is the stranger part of me

By a shore of silver ashes

Where a sea of sorrow crashes

There is someone who remembers

Someone who bears my resemblance

Someone who has all the seeming

Of a ghost forever dreaming

And when I call, it always answers

«I cannot tell you anything»

And every ghastly apparition

Claims to be the soul I’m missing

Even though I keep on saying

That chair is empty now

Can’t you see, can’t you see?

That chair is empty now

Can’t you see, can’t you see?

That chair is empty now

Life is phantasmagoria now

And every shadow is reaching out to me

Life is phantasmagoria now

And all that’s left is the stranger part of me

Can’t you see, can’t you see?

That chair is empty now

Can’t you see, can’t you see?

That chair is empty now

That chair is empty now

Life is phantasmagoria now

Life is phantasmagoria now

And every shadow is reaching out to me

Life is phantasmagoria now

And all that’s left is the stranger part of me

У темряві думки про сірий надгробок

І все, що я кохав, я кохав сам

Другий син західного сонця

Рахунки підраховувати один за одним

Роки кохання забуті

Роки неприємності, роки затягів

Роки ніжних дотиків

У вашій палаті все даремно

І кожен жахливий привид

Стверджує, що є душею, якої мені бракує

Хоча я продовжую говорити

Цей стілець порожній

Ти не бачиш, не бачиш?

Цей стілець порожній

Ти не бачиш, не бачиш?

Цей стілець порожній

Зараз життя — фантасмагорія

І кожна тінь тягнеться до мене

Зараз життя — фантасмагорія

І все, що залишилося, — це дивніша частина  мене

Біля берега срібного попелу

Де розбивається море скорботи

Є хтось, хто пам’ятає

Хтось, хто має мою схожість

Хтось, хто має все уявне

Про привид, який вічно мріє

І коли я дзвоню, він завжди відповідає

«Я не можу вам нічого сказати»

І кожен жахливий привид

Стверджує, що є душею, якої мені бракує

Хоча я продовжую говорити

Цей стілець порожній

Ти не бачиш, не бачиш?

Цей стілець порожній

Ти не бачиш, не бачиш?

Цей стілець порожній

Зараз життя — фантасмагорія

І кожна тінь тягнеться до мене

Зараз життя — фантасмагорія

І все, що залишилося, — це дивніша частина  мене

Ти не бачиш, не бачиш?

Цей стілець порожній

Ти не бачиш, не бачиш?

Цей стілець порожній

Цей стілець порожній

Зараз життя — фантасмагорія

Зараз життя — фантасмагорія

І кожна тінь тягнеться до мене

Зараз життя — фантасмагорія

І все, що залишилося, — це дивніша частина  мене