Auf den Feldern von Flandern - Asenblut

Die Tage in der Enge unsrer Schützengräben

Vergehen wie in Albträumen, gewebt aus dunklen Fäden

Das Feuer der Artillerie verhindert jeden Schlaf

Ein Riss im hier und jetzt, wo es keine Ruhe geben darf

Auf den Feldern von Flandern

Gibt es keine Stille

Die Füße in den Stiefeln sind lang schon tote Klumpen

Unter verkrusteten Bandagen faulen krude Wunden

Wir opfern das bisschen Jugend was unser Eigen ist

Kämpfen für eine Heimat in der man uns schon bald vergisst

Die Gedanken schweifen weit fort von hier

Mein Griff geht in den Mantel, dort bleibt mir ein Bild von ihr

Doch der Soldaten Rufe bringen mich zurück

Die Aufgabe liegt vor uns, es ist ein großes Stück

So weht der Wind auch heute über die Felder

Kaum hörte man unsren Sang als wir lebten, als wir starben

Sturm — Eine Lücke hat sich aufgetan!

Sturm — Ein letztes Mal voran!

Sturm — Es wird kein Morgen geben!

Sturm — Wollt ihr ewig leben?

So erzählt's den Menschen, Kindern und Wandrern

Zwischen den Reihen der Kreuze blüht der Mohn

Hier haben wir gelitten und unser Blut vergossen

Der Zeiten Erinnerung ist unser Lohn

Дні в межах наших окопів

Минувши, як у кошмарах, зітканих із темних ниток

Артилерійський вогонь не дає спати

Розрив тут і зараз, де не повинно бути спокою

На полях Фландрії

Чи немає тиші

Ноги в чоботях давно вже мертві грудочки

Грубі рани гниють під запеклими пов’язками

Ми жертвуємо тим маленьким юнаком, яким володіємо

Боротьба за дім, де про нас скоро забудуть

Думки блукають далеко звідси

Моя хватка проникає в пальто, залишається її образ

Але дзвінки солдатів повертають мене

Перед нами завдання, це великий шматок

Ось так сьогодні вітер віє полями

Щойно ми почули нашу пісню, як ми жили, ми померли

Буря — Відкрилася щілина!

Шторм — востаннє вперед!

Буря — Завтра не буде!

Буря — ти хочеш жити вічно?

Так розповідають людям, дітям і туристам

Між рядами хрестів цвітуть мак

Тут ми страждали і проливали свою кров

Пам'ять про часи - наша нагорода