The Time Machine -

If I could only turn back time and stop her falling through My hands

Just like the sand through the glass, I’ve got to get her Back

Four years I shut myself away and did not sleep a night or Day

A great machine I must design — an hourglass to turn back Time

It was the night that I proposed, as we were walking through The snow

And as I gazed into your eyes we were taken by surprise

And on this winter’s night, so cold — I feel the fear, it’s Taking hold

There was a struggle, I tried to fight — and then he stole Away her life

From the barrel of the gun, one bullet, she is gone

I have to go back to save her — I’ll travel through time!

Back to that night, her eyes were still bright

But just when I saved her she died again

And every time the sky was black, I felt a coldness in her Hands

Why can’t I save her, get her back?

I can’t begin to Understand…

I’d sacrifice and give it all — if I could have just one More kiss

I have the power of a god, yet I am still powerless

So as I slowly lost my mind and then lost track of all the Days

I could go back a thousand times and watch her die a Thousand ways

And as the shot rang through the air, it was too much for me To bear

That’s why I built it, to save her I’ll travel through time

Back to the past, when I saw her last

But just when I held her she died again

Now that I’ve lost my only love — what reason do I have to Stay?

So when I realized she’s gone I went forward through time

To the unknown, now I am alone

To search for an answer, why can’t she remain?

And so at last I have arrived — a stranger lost in a strange Time

Yet still no answer to my woe, why didn’t I just let him go?

I sense there’s something very wrong, I think I’ve known it All along

I must give up, for I have failed.

There is no light in this New dawn

I only built it cause she died, it won’t exist if she Survives

That’s why I never can save her — I cannot fight time!

The sky’s turning black, I can’t get her back

And never can save her from dying again…

Якби я тільки міг повернути час назад і зупинити її падіння з Моїх рук

Як пісок крізь скло, я маю повернути її

Чотири роки я замкнувся в собі і не спав ні ночі, ні дня

Чудова машина, яку я мушу спроектувати — пісочний годинник, щоб повернути час назад

Це була ніч, коли я запропонував, коли ми йшли по снігу

І коли я дивився в твої очі, ми були здивовані

І цієї зимової ночі, такої холодної — я відчуваю страх, він охоплює

Була боротьба, я намагався боротися — а потім він викрав її життя

Зі ствола рушниці одна куля, її нема

Я маю повернутися, щоб врятувати її — я подорожуватиму в часі!

У ту ніч її очі все ще світилися

Але коли я врятував її, вона знову померла

І щоразу, коли небо було чорним, я відчував холод у її руках

Чому я не можу врятувати її, повернути?

Я не можу розуміти…

Я б пожертвував і віддав усім — якби можна ще хоч один поцілунок

Я маю силу бога, але я все ще безсилий

Тому, коли я повільно втрачав розум, а потім втратив слід від усіх Днів

Я міг би повернутися тисячу разів назад і подивитися, як вона помирає тисячею способів

І коли постріл пролунав у повітрі, це було занадто важко для мене

Ось чому я побудував його, щоб врятувати її, я буду подорожувати в часі

Назад у минуле, коли я бачив її востаннє

Але коли я обіймав її, вона знову померла

Тепер, коли я втратив своє єдине кохання — яка причина у мене залишатися?

Тож коли я зрозумів, що її немає, я пішов уперед у часі

До невідомого, тепер я один

Щоб шукати відповідь, чому вона не може залишитися?

І ось нарешті я прибув – незнайомець, який загубився в дивному Часі

Але досі немає відповіді на моє горе, чому я просто не відпустив його?

Я відчуваю, що щось дуже не так, я думаю, що знав це увесь час

Я повинен здатися, бо я зазнав невдачі.

Немає світла в цьому Новому світанку

Я побудував це лише тому, що вона померла, його не буде, якщо вона виживе

Ось чому я ніколи не зможу врятувати її — я не можу боротися з часом!

Небо стає чорним, я не можу її повернути

І ніколи не зможе врятувати її від смерті знову...