The Silence of Abel - Ascension

I shall bring fire

as above, so below

red dust rises from the fields

with the winds comes the storm

shadows of flowers

mark the path

shadows of flowers

in twilight reborn

the crown of life

is stained with blood

gaze falling to the east

crushed by will

shattered to pieces

all that remains

is the silence of abel

where is the sheperd?

weaving the chain

where is the sheep?

wailing in vain

United in absence

united in death

there is a hole in the heart of the world

a heart has been made whole

firstborn-father-king

Abraxas emanates in the red

the silence of abel

echoes through our veins

in the aeons that are forever gone

and in the days that are to come

the silence of abel

echoes in our dreams

in tortuous hallways of black glass

thy will be done

a man to fall

a king to rise

the splendour and the pain of the restless

our hearts shall find no peace in life

eternally dwelling in Nod

is the seed of those

who turned their face from god

at every dusk

with every heartbeat

when sanity fades with those winds

when we dwell in the shadows of those flowers

when love is but a word

when hearts beat lifeless

when silence reigns

we remember thy mark

inside and outside

towards the end

to the sole reign of death

by boundless will, with trident scars

we forge the misfortune of the world

firstborn-father-king

From the inner, to the ending, to the sole reign of death

until we gather under your scarlet banner

from atop the highest dome

we shall call your name

to enter the abyss that is our home

Я принесу вогонь

як зверху так і знизу

з полів піднімається червоний пил

з вітрами приходить шторм

тіні квітів

позначте шлях

тіні квітів

у сутінках відроджується

вінець життя

забарвлений кров’ю

погляд падає на схід

розчавлений волею

розбитий на шматки

все що залишається

це мовчання Авеля

де пастух?

плетіння ланцюжка

де вівця?

марно голосіння

Об’єднані за відсутності

об’єднані смертю

є діра у серці світу

серце стало цілісним

первісток-батько-цар

Абраксас виходить червоним

мовчання Авеля

лунає в наших жилах

в еонах, які назавжди минули

і в дні, що мають настати

мовчання Авеля

відлуння в наших снах

у звивистих коридорах із чорного скла

нехай буде воля твоя

людина, щоб впасти

король, щоб піднятися

пишність і біль неспокійних

наші серця не знайдуть спокою в житті

вічно живе в Нод

є насіння тих

які відвернули своє обличчя від бога

у кожних сутінках

з кожним ударом серця

коли розсудливість згасає разом із цими вітрами

коли ми живемо в тіні цих квітів

коли любов — лише слово

коли серця б'ються неживими

коли панує тиша

ми пам’ятаємо твій знак

всередині і зовні

ближче до кінця

до єдиного правління смерті

з безмежної волі, зі шрамами тризуби

ми куємо нещастя світу

первісток-батько-цар

Від внутрішнього, до кінця, до єдиного правління смерті

поки не зберемося під твоїм багряним прапором

з вершини найвищого купола

ми назвемо ваше ім’я

щоб увійти в прірву, яка є нашим домом