Океан - Артём Пивоваров

Научи меня заново жить, научи любить;

Мои пальцы и губы стремятся плыть.

Север, запад, тишина на завтрак.

Запах волн окутан синим бархатом.

Далеко от зимы мы.

Смотри в глаза, поверь словам.

Обезболь меня своим касанием,

Плавно наши тела угасают в такт —

Припев:

И чувство взрослеет!

Мы погружаемся в океан, не надо всплывать.

И губы немеют, и чувство взрослеет,

Мы погружаемся в океан;

ныряй, ныряй, ныряй.

Разгадать то, что скрыто от глаз,

Словно в первый раз глубина, как наркотик меняет нас.

Обезвожен организм под кожей.

Океану тоже нужен воздух.

Мы… мы вдыхая парим.

Припев:

И чувство взрослеет!

Мы погружаемся в океан, не надо всплывать.

И губы немеют, и чувство взрослеет,

Мы погружаемся в океан;

ныряй, ныряй, ныряй.

Навчи мене знову жити, навчи любити;

Мої пальці і губи прагнуть плисти.

Північ, захід, тиша на сніданок.

Запах хвиль оповитий синім оксамитом.

Далеко від зими ми.

Дивись у очі, повір словами.

Знеболюй мене своїм дотиком,

Плавно наші тіла згасають у такт —

Приспів:

І почуття дорослішає!

Ми занурюємося в океан, не треба спливати.

І губи німіють, і почуття дорослішає,

Ми занурюємося в океан;

пірнай, пірнай, пірнай.

Розгадати те, що приховано від очей,

Наче вперше глибина, як наркотик змінює нас.

Зневоднений організм під шкірою.

Океану теж потрібне повітря.

Ми… ми вдихаючи паримо.

Приспів:

І почуття дорослішає!

Ми занурюємося в океан, не треба спливати.

І губи німіють, і почуття дорослішає,

Ми занурюємося в океан;

пірнай, пірнай, пірнай.