Неприкасаема - Артём Бизин

Я так давно хотел узнать её.

Её улыбка просто сногшибательна.

Тело сияет словно платина,

Мне никогда её не хватит, да!

Но, так, так, так вспыльчива,

Что выводит из себя меня, из себя меня!

Ты так, так, так вспыльчива,

Что выводишь из себя меня.

В ней столько пламени!

В ней столько пламени!

В ней столько пламени!

Я хочу её задеть.

Она неприкасаема, неприкасаема,

Неприкасаема, а я так хочу сгореть!

А я, так хочу сгореть!

А я, так хочу сгореть!

Я так давно хотел узнать её.

К ней тянет безсознательно.

Изо всех сил бу-буду стучать я в дверь,

И ты откроешь мне, и ты откроешь мне!

Но, так, так, так вспыльчива,

Что выводит из себя меня, из себя меня!

Ты так, так, так вспыльчива,

Что выводишь из себя меня.

В ней столько пламени!

В ней столько пламени!

В ней столько пламени!

Я хочу её задеть.

Она неприкасаема, неприкасаема,

Неприкасаема, а я так хочу сгореть!

А я, так хочу сгореть!

А я, так хочу сгореть!

Я так давно хотів дізнатися про неї.

Її посмішка просто карколомна.

Тіло сяє ніби платина,

Мені ніколи її не вистачить, так!

Але так, так, так запальна,

Що виводить із себе мене, із себе мене!

Ти так, так, так запальна,

Що виводиш із себе мене.

У ній стільки полум'я!

У ній стільки полум'я!

У ній стільки полум'я!

Я хочу її зачепити.

Вона недоторканна, недоторканна,

Недоторкана, а я так хочу згоріти!

А я так хочу згоріти!

А я так хочу згоріти!

Я так давно хотів дізнатися про неї.

До неї тягне несвідомо.

З усіх сил бу-буду стукати я в двері,

І ти відкриєш мені, і ти відкриєш мені!

Але так, так, так запальна,

Що виводить із себе мене, із себе мене!

Ти так, так, так запальна,

Що виводиш із себе мене.

У ній стільки полум'я!

У ній стільки полум'я!

У ній стільки полум'я!

Я хочу її зачепити.

Вона недоторканна, недоторканна,

Недоторкана, а я так хочу згоріти!

А я так хочу згоріти!

А я так хочу згоріти!