Грехи - Артур Тринёв

Делай так и уже не смотри, как мы станем чужими людьми.

Память, словно пыль с полок сотри, пока я все мелькаю вдали.

Единицы или нули, разобрали двоичную мы

И решить за нее бы могли как найти нам начало пути.

Чтобы вновь нам себя обрести…

Припев:

Не веришь ты в мои стихи, я не пытаюсь доказать.

И принял все свои грехи, мне нечего тебе сказать.

Не веришь ты в мои стихи, я не пытаюсь доказать.

И принял все свои грехи, мне нечего тебе сказать.

Второй Куплет: Артур Тринёв

С темнотой вдруг пришла пустота, беспокоив безумные мысли.

Я любить тебя буду всегда, хотя в этом уже нет и смысла.

Так устал я бродить по ночам, среди темных, пустынных окон.

Как мне хочется рядом с тобой под дождем этим вместе промокнуть.

Припев:

Не веришь ты в мои стихи, я не пытаюсь доказать.

И принял все свои грехи, мне нечего тебе сказать.

Не веришь ты в мои стихи, я не пытаюсь доказать.

И принял все свои грехи, мне нечего тебе сказать.

Мне нечего тебе сказать…

Мне нечего тебе сказать…

Роби так і вже не дивись, як ми станемо чужими людьми.

Пам'ять, немов пил з полиць зітри, поки я все мелькаю вдалині.

Одиниці чи нулі, розібрали двійкову ми

І вирішити за неї могли як знайти нам початок шляху.

Щоб знову нам себе знайти.

Приспів:

Не віриш ти в мої вірші, я не намагаюся довести.

І прийняв усі свої гріхи, мені нема чого тобі сказати.

Не віриш ти в мої вірші, я не намагаюся довести.

І прийняв усі свої гріхи, мені нема чого тобі сказати.

Другий Куплет: Артур Трінєв

З темрявою раптом прийшла порожнеча, турбувавши шалені думки.

Я любити тебе буду завжди, хоча в цьому вже немає і сенсу.

Так втомився я бродити по ночах, серед темних, безлюдних вікон.

Як мені хочеться поряд з тобою під дощем цим разом промокнути.

Приспів:

Не віриш ти в мої вірші, я не намагаюся довести.

І прийняв усі свої гріхи, мені нема чого тобі сказати.

Не віриш ти в мої вірші, я не намагаюся довести.

І прийняв усі свої гріхи, мені нема чого тобі сказати.

Мені нічого тобі сказати…

Мені нічого тобі сказати…