Ну и что - Артур Пирожков

Кто мог подумать, что тихие ночи

Столько хранят чистоты не порочной.

Сколько ещё не придуманных сказок,

Милых рассказов...

Где каждая строчка мечтой серебрится,

Где светлой надеждой смеются страницы,

Где сильных героев встречают преграды,

Потом — лишь награды.

Ну и что, что так совсем не долго

Нам с тобой выпало летать!

Ну и что, что так не много толку

Из того, что кому-то — летать, а кому-то — ползать.

Но хоть чуть-чуть бы ещё «О прекрасном».

Ты не молчи, это всё — не напрасно.

Не от того, что ты есть на Планете

Так солнце светит.

Пусть ещё долго продлится разлука —

Это лишь тихая грусть, а не мука.

И, только Ты, о другой — не мечтаю,

Встретимся.

Знаю.

Ну и что, что так совсем не долго

Нам с тобой выпало летать!

Ну и что, что так не много толку

Из того, что кому-то — летать, а кому-то ползать.

Ну и что, что так совсем не долго

Нам с тобой выпало летать!

Ну и что, что так не много толку

Из того, что кому-то летать, а кому-то ползать.

Хто міг подумати, що тихі ночі

Стільки зберігають чистоти не порочною.

Скільки ще не вигаданих казок,

Милих оповідань...

Де кожен рядок мрією срібляться,

Де світлою надією сміються сторінки,

Де сильних героїв зустрічають перепони,

Потім лише нагороди.

Ну і що, що так зовсім не довго

Нам із тобою випало літати!

Ну і що, що так небагато толку

З того, що комусь літати, а комусь повзати.

Але хоч трохи ще «Про прекрасне».

Ти не мовчи, це все недаремно.

Не від того, що ти є на планеті

Так сонце світить.

Нехай ще довго триватиме розлука.

Це лише тихий смуток, а не борошно.

І, тільки Ти, про іншу – не мрію,

Зустрінемось.

Я знаю.

Ну і що, що так зовсім не довго

Нам із тобою випало літати!

Ну і що, що так небагато толку

З того, що комусь літати, а комусь повзати.

Ну і що, що так зовсім не довго

Нам із тобою випало літати!

Ну і що, що так небагато толку

З того, що комусь літати, а комусь повзати.