Крикет - Artem Dogma

Ты снова плачешь, роняешь капли,

Хочешь иначе, но те же грабли.

Давай еще раз без парашютов.

Сколько всего нас спасало чудо.

Это так удивительно,

Ты любила, но сейчас ненавидела.

Мы сгорали без искры и без фитиля.

Как у людей — это так, на любителя,

Так, на любителя.

Мы в бегах по лабиринтам мозговых извилин,

Перестрелка взглядов, слов, но суть не уловили.

Ты меня не слышишь, я тебя в одной квартире,

Между нами связь пропала, дело не в мобиле.

Крики, крики, крики, прям на пике, кто б слова запикл.

Говорит что нет искры, я ей что есть бензин и крики,

Крики, стало только хуже когда стало тихо.

Я пустой внутри, иду к двери, накинув олимпийку.

Попадают в штангу все слова,

Нету смысла спорить кто этот карточный дом сломал.

Несу в ломбард свою душу, на кой мне всё это нужно?

Суши солёные лужи и капли из серебра.

Мы падали, но нам так это нравилось,

Не правда ли, сотни раз расщепляться на атомы.

Сердце покрыли крупные кратеры,

Мы сами их авторы.

Мы в бегах по лабиринтам мозговых извилин,

Перестрелка взглядов, слов, но суть не уловили.

Ты меня не слышишь, я тебя в одной квартире,

Между нами связь пропала, дело не в мобиле.

Крики, крики, крики, прям на пике, кто б слова запикл.

Говорит что нет искры, я ей что есть бензин и крики,

Крики, крики, стало только хуже когда стало тихо.

Я пустой внутри, иду к двери, накинув олимпийку.

Ти знову плачеш, кидаєш краплі,

Хочеш інакше, але те ж граблі.

Давай ще раз без парашутів.

Скільки всього рятувало нас диво.

Це так дивно,

Ти любила, але зараз ненавиділа.

Ми згорали без іскри і без ґноту.

Як у людей — це так, на любителя,

Так, на любителя.

Ми в бігах по лабіринтах мозкових звивин,

Перестрілка поглядів, слів, але суть не вловили.

Ти мене не чуєш, я тебе в одній квартирі,

Між нами зв'язок зник, справа не в автомобілі.

Крики, крики, крики, прямий на піку, хто б слова запикл.

Каже що немає іскри, я єї що є бензин і крики,

Крики, стало тільки гірше, коли стало тихо.

Я порожній усередині, йду до дверей, накинувши олімпійку.

Потрапляють у штангу всі слова,

Немає сенсу сперечатися хто цей картковий будинок зламав.

Несу в ломбард свою душу, на якій мені все це потрібно?

Суші солоні калюжі і краплі зі срібла.

Ми падали, але нам так це подобалося,

Неправда, сотні разів розщеплюватися на атоми.

Серце покрили великі кратери,

Ми самі їх автори.

Ми в бігах по лабіринтах мозкових звивин,

Перестрілка поглядів, слів, але суть не вловили.

Ти мене не чуєш, я тебе в одній квартирі,

Між нами зв'язок зник, справа не в автомобілі.

Крики, крики, крики, прямий на піку, хто б слова запикл.

Каже що немає іскри, я єї що є бензин і крики,

Крики, крики, стало тільки гірше, коли стало тихо.

Я порожній усередині, йду до дверей, накинувши олімпійку.