Over the Edge - Artaius

Below the ice, above the snow

From Ynys Pryden we departed

To search Divinity and to know

Who we were when all was started;

Night and day now are confused

In smokes and fate’s fogs,

The Drakkar fights in the sea and proceeded

For the deep dens of the Lords’s dogs.

We are men, we are Gods,

We don’t need to serve the Lord:

Over the Edge we’ll go again,

Over the Edge we’ll live again.

But now is strange, we feel a presence

In the seas and someone’s fear

That what we do, it isn’t clear

And our left has a baleful influence.

But over the Edge we are free and alone

By God that wants our life and blood,

Free from this small and pathetic world

That needs someone to dictate law.

We are men, we are Gods,

we don’t need to serve the Lords:

over the Edge we’ll go again,

over the Edge we’ll live again.

And now we see the edge at last,

We will know who created the past

And this fateful future that we have,

Will not weak our heart.

With our swords we’ll brave the power

With our shields we’ll execute the liars,

With our hearts we’ll live after gate

With our souls we’ll create our fate.

We are men, we are Gods,

we don’t need to serve the Lord:

over the Edge we’ll go again,

over the Edge we’ll live again.

Нижче льоду, вище снігу

З Ynys Pryden ми вирушили

Щоб досліджувати божественність і знати

Ким ми були, коли все починалося;

Ніч і день тепер переплутані

В димах і туманах долі,

Драккар бореться в морі та продовжує рух

Для глибоких лігв псів Лордів.

Ми люди, ми боги,

Нам не потрібно служити Господу:

Через межу ми знову підемо,

За межею ми знову оживемо.

Але зараз це дивно, ми відчуваємо присутність

У морях і чийсь страх

Те, що ми робимо, незрозуміло

І наші ліві мають згубний вплив.

Але на межі ми вільні та самотні

Клянусь Богом, який хоче нашого життя і крові,

Вільний від цього маленького і жалюгідного світу

Для цього потрібен хтось, щоб диктувати закон.

Ми люди, ми боги,

нам не потрібно служити Господам:

через край, ми підемо знову,

через край ми знову житимемо.

І тепер ми нарешті бачимо край,

Ми будемо знати, хто створив минуле

І це доленосне майбутнє, яке ми маємо,

Не ослабить наше серце.

З нашими мечами ми здолаємо силу

З нашими щитами ми стратимо брехунів,

Серцем ми будемо жити після воріт

Своєю душею ми створимо свою долю.

Ми люди, ми боги,

нам не потрібно служити Господу:

через край, ми підемо знову,

через край ми знову житимемо.