Ташкент - Арсен Петросов

То место, где родился я,

я вспоминаю любя.

В детство уносят меня

Мысли о счастье былом.

Ташкент, любимый, родной

Ты в моём сердце всегда —

Родина где вырос я,

Там был когда-то мой дом.

А теперь я по свету кочую,

Не под небом твоим я ночую,

Вспоминаю твою я весну

И деревьев зелёных листву.

Почему же судьба так жестока?

Раскидала всех нас так далёко.

А теперь о тебе я пою,

Потому что я тебя люблю.

Я помню свой любимый двор,

Где бегал я босиком

Утром под летним дождём,

Как я был счастлив тогда.

Страницы тех добрых лет

Я не устану листать

Ты предо мною опять,

Милый и светлый Ташкент.

Те місце, де народився я,

я згадую люблячи.

В дитинство забирають мене

Думки про щастя минуле.

Ташкент, коханий, рідний

Ти в моєму серці завжди

Батьківщина, де виріс я,

Там був колись мій дім.

А тепер я по світу кочу,

Не під небом твоїм я ночу,

Згадую твою я весну

І дерев зелених листя.

Чому ж доля така жорстока?

Розкидала всіх нас так далеко.

А тепер про тебе я співаю,

Бо я тебе люблю.

Я пам'ятаю своє улюблене подвір'я,

Де бігав я босоніж

Вранці під літнім дощем

Як я був щасливий тоді.

Сторінки тих добрих років

Я не втомлюся гортати

Ти переді мною знову,

Милий та світлий Ташкент.