Balada O Smrti - Arsen Dedic

Srce moje, primiče se zima

I kosa tvoja gubi sjaj i sijedi

Kao nad krovom sivi pramen dima

Kada u tami nestaje i blijedi

U sve polako uvlači se studen

I sve smo tiši, sve nas više nema

To sunce prži jedan snježni grumen

To noć se duga u daljini sprema

Još malo sati, još koja minuta

I nešto suza, nešto tihog plača

Izgubljen se putnik sa daleka puta

Umoran i sretan u zavičaj vraća

Tako ćemo i mi sad na kraju muke

Kad nas više ništa na svijetu ne dijeli

Jedno drugom nijemo, blago stisnut ruke

Kao da nas čeka opet život cijeli

I usnuti sretni, smireni i blagi

K’o visoka stabla u šumskoj tišini

Jedno drugom dobri, jedno drugom vjerni

Kao mornar brodu u strašnoj dubini

Серце моє, зима наближається

А ваше волосся втрачає блиск і сивіє

Як сірий клубок диму над дахом

У темряві воно зникає і згасає

Холод повільно заповзає все

А ми стаємо тихіше, ми всі пішли

Це сонце спалює сніжок

Ця ніч ще далеко

Ще кілька годин, ще кілька хвилин

І то сльози, то тихий плач

Пасажир з далекої подорожі загубився

Втомлений і щасливий він повертається на батьківщину

Так і ми будемо тепер наприкінці випробування

Коли вже ніщо в світі нас не розділяє

Мовчки, стиснувши один до одного руки

Ніби все наше життя знову чекає на нас

І спати щасливо, спокійно і ніжно

Як високі дерева в тиші лісу

Добрий один до одного, вірний один одному

Як моряк на кораблі в страшних глибинах