Могилы - Arrkaim

Мы роем могилу!

Мы роем могилу для нас же самих!

Пока не останется больше сил

И не задохнемся в этой пыли

Сколько лет мы уже строим нашу мечту

Что живет в сердцах и греет душу,

Но с каждым днем она все меньше похожа на ту

О которой так грезили мы

Мы погружаемся во мрак

И черная кровь течет в наших жилах,

А в головах только ужас и страх

Годами живем в своих домах-могилах

На все беды закрываем глаза

Отмахнувших рукой, будто ерунда

Говорим, что должны, а не то, что хотим

Это мертвый мир, и мы давно мертвы

Чтоб ты сделал, куда б ты не пошел — знай что тебе нигде не рады

Цена этим мразям даже не грош, посмотри в их глаза — в них нету правды

Лучше умереть, чем так жить

Среди руин крепостей нашей свободы

Как мышь в лабиринте — ты ищешь свой путь

Который позволит прожить вот так еще годы

Мы вырыли яму, в ней же и сдохнем

Такая уж участь у наших людей

Быть обделенными эмоциями, быть обреченными

На страдания и боль от своих же плетей

На три метра под землю

Там нет больше места

Нам некуда деться

В мире блядей

Искушаясь грехами

Фальшивые знаки

Нам рассказали

В детстве, поверь

Нам не сбежать

Не скрыться

Не вскрыться

Нам некуда деться

Мы не нужны

Забытые дети

Гиены из бездны

Нас пустят по ветру

Наши отцы

На три метра под землю!

На три метра под землю!

Словно в кровать

Ми риємо могилу!

Ми роємо могилу для нас самих!

Поки що не залишиться більше сил

І не задихнемося в цього пилу

Скільки років ми вже будуємо нашу мрію

Що живе в серцях і гріє душу,

Але з кожним днем ​​вона все менше схожа на ту

Про яку так мріяли ми

Ми занурюємося в темряву

І чорна кров тече в наших жилах,

А в головах тільки жах і страх

Роками живемо у своїх будинках-могилах

На всі біди заплющуємо очі

Відмахнули рукою, ніби нісенітниця

Говоримо, що повинні, а не те, що хочемо

Це мертвий світ, і ми давно мертві

Щоб ти зробив, куди б ти не пішов — знай, що тобі ніде не раді

Ціна цим мерзотникам навіть не грош, подивися в їх очі—в них немає правди

Краще померти, аніж так жити

Серед руїн фортець нашої свободи

Як миша в лабіринті — ти шукаєш свій шлях

Який дозволить прожити ось так ще роки

Ми викопали яму, в ній і здохнемо

Така вже доля у наших людей

Бути обділеними емоціями, бути приреченими

На страждання і біль від своїх батогів

На три метри під землю

Там немає більше місця

Нам нема куди подітися

У світі блядей

Спокусавшись гріхами

Фальшиві знаки

Нам розповіли

У дитинстві, повір

Нам не втекти

Не сховатися

Не розкритися

Нам нема куди подітися

Ми не потрібні

Забуті діти

Гієни з|

Нас пустять за вітром

Наші батьки

На три метри під землю!

На три метри під землю!

Наче в ліжку