La Gayola - Armando Pontier

¡No te asustes ni me huyas… No he venido pa' vengarme

Si mañana, justamente, yo me voy pa' no volver…

He venido a despedirme y el gustazo quiero darme

De mirarte frente a frente y en tus ojos contemplarme

Silenciosa, largamente, como me miraba ayer…

He venido pa’que juntos recordemos el pasado

Como dos buenos amigos que hace rato no se ven;

A acordarme de aquel tiempo en que yo era un hombre honrado

Y el cariño de mi madre era un poncho que había echado

Sobre mi alma noble y buena contra el frío del desdén

Una noche fue la muerte quien vistió mi alma de duelo

A mi tierna madrecita la llamó a su lado Dios…

Y en mis sueños parecía que la pobre, desde el cielo

Me decía que eras buena, que confiara siempre en vos

Pero me jugaste sucio y, sediento de venganza…

Mi cuchillo en un mal rato envainé en un corazón…

Y, más tarde, ya sereno, muerta mi única esperanza

Unas lágrimas amargas las sequé en un bodegón

Me encerraron muchos años en la sórdida gayola

Y una tarde me libraron… pa' mi bien… o pa' mi mal…

Fui sin rumbo por las calles y rodé como una bola;

Por la gracia de un mendrugo, ¡cuantas veces hice cola!

Las auroras me encontraron largo a largo en un umbral

Hoy ya no me queda nada;

ni un refugio…¡Estoy tan pobre!

Solamente vine a verte pa' dejarte mi perdón…

Te lo juro;

estoy contento que la dicha a vos te sobre…

Voy a trabajar muy lejos… a juntar algunos cobres

Pa' que no me falten flores cuando esté dentro 'el cajón

Не бійся і не тікай ​​від мене... Я прийшов не мстити

Так, завтра саме я йду, щоб не повертатися…

Я прийшов попрощатися і хочу пригоститися

Дивитися на тебе віч-на-віч і в твоїх очах споглядати мене

Мовчки, довго, як він дивився на мене вчора…

Я прийшов, щоб ми разом згадали минуле

Як двоє хороших друзів, які давно не бачилися;

Згадати той час, коли я був чесною людиною

А маминою любов’ю було пончо, яке вона кинула

На мою благородну і добру душу проти холоду зневаги

Однієї ночі смерть одягла мою скорботну душу

Бог покликав до себе мою ніжну маму...

І уві сні здавалося, що бідолаха, з неба

Він сказав мені, що ти хороший, що завжди тобі довіряю

Але ти зіграв зі мною брудно і, спраглий помсти...

Свій ніж у лиху хвилину я вставив у серце...

А пізніше, вже спокійна, мертва моя єдина надія

Деякі гіркі сльози я висушив у натюрморті

Вони замкнули мене на багато років у мерзенній гайолі

І одного дня вони звільнили мене... на моє добро... чи на моє зло...

Я безцільно ходив по вулицях і котився, як м'яч;

З ласки скоринки, скільки разів я стояв у черзі!

Полярні сяйва застали мене довго на порозі

Сьогодні в мене нічого не залишилося;

навіть немає притулку…я такий бідний!

Я прийшов до вас лише для того, щоб залишити вам своє пробачення...

клянусь;

Я щасливий, що щастя над тобою...

Я йду працювати далеко... мідяки збирати

Щоб мені не бракувало квітів, коли шухляда всередині