В паке Чаир - Аркадий Погодин

В парке Чаир распускаются розы,

В парке Чаир расцветает миндаль.

Снятся твои золотистые косы,

Снится веселая звонкая даль.

«Милый, с тобой мы увидимся скоро», --

Я размечтался над любимым письмом.

Пляшут метели в полярных просторах,

Северный ветер поет за окном.

В парке Чаир голубеют фиалки,

Снега белее черешен цветы.

Снится мне пламень весенний и жаркий,

Снится мне солнце, и море, и ты.

Помню разлуку так неясно и зыбко.

В ночь голубую вдаль ушли корабли.

Разве забуду твою я улыбку,

Разве забуду я песни твои?

В парке Чаир распускаются розы,

В парке Чаир расцветает миндаль.

Снятся твои золотистые косы,

Снится мне свет твой весна и любовь.

У парку Чаїр розпускаються троянди,

У парку Чаїр розквітає мигдаль.

Сняться твої золотисті коси,

Сниться весела дзвінка далечінь.

«Милий, з тобою ми побачимося скоро», --

Я розмріявся над улюбленим листом.

Скачуть хуртовини в полярних просторах,

Північний вітер співає за вікном.

У парку Чаїр голубіють фіалки,

Снігу біліший за черешки квіти.

Сниться мені полум'я весняне і жарке,

Сниться мені сонце, і море, і ти.

Пам'ятаю розлуку так неясно і хибно.

Вночі блакитну вдалину пішли кораблі.

Хіба забуду твою я посмішку,

Хіба я забуду пісні твої?

У парку Чаїр розпускаються троянди,

У парку Чаїр розквітає мигдаль.

Сняться твої золотисті коси,

Сниться мені світло твоє весна і любов.