Bagatelle - Ariane Brunet

Je t’ai fixé droit dans les yeux, ce soir là.

Avoir su…

Que ça nous mènerait là.

Tu m’as souri et je t’ai suivi, même si à première vue… Tu m’plaisais pas tant

qu'ça.

C’est peut-être les filles que, de fil en aiguille, je t’avais vu réussir à

séduire… Mais demande-moi pas ce qui m’a poussée vers toi!

Je n’veux plus partir.

Toi, reste avec moi.

C’est un martyre de te savoir loin

de moi.

Je me sens vivre, qu’une fois dans tes bras.

Tu m’as fixé droit dans les yeux, au réveil et soudain je t’ai trouvé plus beau

que la veille.

Dans tes bras, mine de rien, j’me suis dit que j'étais bien.

L’envie de m'éclipser a passé.

Moi qui HAIS, moi qui DÉTESTE la nudité gênée et les élans de fausse tendresse.

Quand tu m’as dit «reste», étrangement j’suis restée.

Et làJe n’veux plus partir.

Toi, reste avec moi.

C’est un martyre de te savoir

loin de moi.

Je me sens vivre, qu’une fois dans tes bras.

Ta main sur mes dentelles, ma bouche sur ton visage, un gout de ciel.

Mon corps dans les nuages, plus rien n’m’atteint jusqu’au matin.

Dans une pluie de rien, deux gouttes de chance qui dansent, se balancent.

Bien plus qu’une bagatelle.

On s’est fixé rendez-vous pour un café, échapper au vacarme des décibels.

Maintenant que t’as frôlé mes dentelles, si on s’en tenait aux petits riens et

qu'à quatre mains on domptait l’désir jusqu'à l’impatience… Qu’on rhabillait

nos désirs, qu’on découvrait nos romances… Dis-moi à quoi tu penses.

J’veux rien m’inventer.

Je n’veux plus partir.

Toi, reste avec moi.

C’est un martyre de te savoir loin

de moi.

Je me sens vivre, qu’une fois dans tes bras.

(Merci à Mélystar450 pour cettes paroles)

Того вечора я дивився тобі прямо в очі.

Щоб знав…

Це приведе нас туди.

Ти посміхнувся мені, а я пішов за тобою, хоча на перший погляд... ти мені не так сподобався

що це.

Можливо, це ті дівчата, які, одна річ веде до іншої, я бачив, як ти досягнув успіху

спокушайте... Але не питайте мене, що мене до вас привернуло!

Я більше не хочу йти.

Ти залишайся зі мною.

Це мученицька смерть знати тебе далеко

мене.

Я відчуваю себе живим лише раз у твоїх руках.

Ти дивився мені прямо в очі, коли я прокинувся, і раптом я подумав, що ти красивіша

ніж напередодні.

У твоїх обіймах, випадково, я думав, що все добре.

Бажання вислизнути зникло.

Мене, що ненавиджу, мене, що ненавиджу, збентежену оголеність і спалахи фальшивої ніжності.

Коли ти сказав мені «залишайся», як не дивно, я залишився.

А потім я не хочу йти.

Ти залишайся зі мною.

Це мученицька смерть знати тебе

далеко від мене.

Я відчуваю себе живим лише раз у твоїх руках.

Твоя рука на моїх шнурках, мій рот на твоєму обличчі, смак раю.

Тіло моє в хмарах, до ранку нічого до мене не доходить.

Під дощем нічого, дві краплі удачі танцюють, хитаються.

Набагато більше, ніж дрібниця.

Ми домовилися випити кави, щоб уникнути шуму децибел.

Тепер, коли ви пасли мої шнурки, якщо ми будемо дотримуватися дрібниць і

щоб чотирма руками приборкали бажання до нетерпіння... Щоб ми одягалися

наші бажання, що ми відкрили свої романи... Скажи мені, що ти думаєш.

Я не хочу нічого вигадувати.

Я більше не хочу йти.

Ти залишайся зі мною.

Це мученицька смерть знати тебе далеко

мене.

Я відчуваю себе живим лише раз у твоїх руках.

(Спасибі Mélystar450 за ці тексти)