Gentle on My Mind - Aretha Franklin

Well it’s knowing that your door is always open and your path is free to walk

That makes me tend to keep my sleeping bag rolled up And stashed behind your couch

And it’s knowing I’m not shacked by forgotten words and bons

And the ink stains that have dried upon some line

That keeps you in the back roads by the rivers of my mem’ry

That keeps you ever gentle on my mind

It’s not clinging to the rocks and I’d be planted on their columns now that

binds me Or something that somebody said because they thought we fit together walking

It’s just knowin' that the world will not be cursin' or forgiving

When I walk along some railroad track and find

That you’re movin' on the back roads by the rivers of my mem’ry

And for hours you’re just gentle on my mind

Though the wheet fields and the clothes lines

And the junk yards and the highways come between us And some other woman cryin' to her mama cause she turned and I was gone

I still might run in silence tears of joy might stain my face

And a summer sun might burn me till I’m blind

But not to where I cannot see you walking on the back roads

By the rivers flowin' gentle on my mind

I dipped my cup of soap back from a gurgling crackling caltron in some train

yard

My beard a roughen coal pile and a dirty hat pulled low across my face

Through cupped hands round a tin can I pretend I hold you to my breast and find

That you’re waving from the back roads by the rivers of my mem’ry

Ever smiling ever gentle on my mind mhm

Це означає знати, що ваші двері завжди відчинені, а ваш шлях вільний для проходження

Через це я зазвичай тримаю свій спальний мішок згорнутим і ховаю за твоїм диваном

І це знання, що мене не вразили забуті слова та бони

І чорнильні плями, які засохли на рядку

Це тримає вас у глухих дорогах біля річок моєї пам’яті

Це тримає тебе ніжним у моїй пам’яті

Він не чіпляється за скелі, і я б посадив на їхні колони тепер, коли

зв’язує мене або щось, що хтось сказав, бо думав, що ми підходимо разом

Це просто знання, що світ не буде лаяти чи прощати

Коли я йду вздовж якоїсь залізничної колії і знаходжу

Що ти рухаєшся глухими дорогами річками моєї пам’яті

І годинами ти просто лагідний до моїх думок

Хоч поля й мотузки

І сміттєзвалища, і дороги встають між нами І якась інша жінка плаче своїй мамі, тому що вона повернулася, а мене зникло

Я все ще можу бігти мовчки, сльози радості можуть заплямувати моє обличчя

І літнє сонце може спалити мене, аж осліпну

Але не туди, де я не бачу, як ти йдеш по глухих дорогах

Біля річок, що лагідно течуть у моєму розумі

Я занурив чашку мила назад із булькаючого тріскучого калтрона в якомусь поїзді

ярд

Моя борода — груба купа вугілля, а брудний капелюх низько натягнутий на обличчя

Стиснувши долоні навколо консервної банки, я вдаю, що тримаю тебе до грудей і знаходжу

Що ти махаєш із глухих доріг річками моєї пам’яті

Завжди посміхаючись, завжди ніжно в моєму розумі мхм