(Ah, the Apple Trees) When the World Was Young - Aretha Franklin

They call me coquette, and mademoiselle,

And I must admit I like it quite well.

It’s something to be the darling of all;

Le grande femme fatale, the belle of the ball,

There’s nothing as gay as life in Paris,

There’s no other person, I’d rather be,

I love what I do, I love what I see,

But where is the schoolgirl that used to be me.

Ah, the apple trees,

Where at garden teas,

Jack-o-lanterns swung:

Fashions of the day,

Vests of applique,

Dresses of shantung,

Only yesterday.

While sitting around we often recall,

The laugh of the year, the night of them all,

The blonds who was so attractive that year,

Some opening night that made us all cheer;

Remember that time we all got so tight,

And Jacques and Antoine got into a fight,

The gendarmes who came, passed out like a light,

I laugh with the rest, it’s all very bright.

Ah, the apple trees,

Sunlight memories,

Where the hammock swung,

On our backs we’d lie;

Looking at the shy,

Till the stars were strung,

Only last July,

When the world was young.

You’ll see me in Cape D’Antibes, or in Spain,

I follow the sun by boat or by plane,

It’s any old millionaire in a storm,

For I’ve got my mink to keep my heart warm:

And sometimes I drink too much with the crowd,

And, sometimes I talk a little too loud,

My head may be aching, but it’s unbowed,

And sometimes I see it all through the cloud

Ah, the apple trees,

And the hive of bees,

Where we once got stung,

Summers at Bordeau,

Rowing at bateau,

Where the willow hung,

Just a dream ago,

Мене називають кокеткою і мадмуазель,

І я мушу визнати, що мені це дуже подобається.

Це те, щоб бути любимою всіх;

Le grande femme fatale, красуня балу,

Немає нічого більш веселого, як життя в Парижі,

Немає іншої людини, я б хотів бути,

Я люблю те, що я роблю, я люблю те, що бачу,

Але де ж школярка, якою раніше була я.

Ах, яблуні,

Де в садових чаях,

Розмахнулися ліхтарі:

Мода дня,

жилети з аплікацією,

Сукні шантун,

Лише вчора.

Сидячи поруч, ми часто згадуємо,

Сміх року, ніч усіх,

Блондинки, які були такими привабливими того року,

Якийсь вечір відкриття, який змусив нас усіх розвеселити;

Пам'ятайте, що ми всі були так тісно,

І Жак і Антуан посварилися,

Жандарми, які прийшли, зникли, як світло,

Я сміюся разом із рештою, все дуже яскраво.

Ах, яблуні,

Сонячні спогади,

Там, де гамак гойдався,

Ми б лежали на спині;

Дивлячись на сором'язливих,

Поки зірки не розгорнулися,

Лише минулого липня,

Коли світ був молодий.

Ви побачите мене на мисі д’Антіб або в Іспанії,

Я їду за сонцем човном чи літаком,

Це будь-який старий мільйонер у бурі,

Бо в мене є норка, щоб зігріти моє серце:

І іноді я п’ю занадто багато з натовпом,

І іноді я розмовляю трохи голосно,

Моя голова може болити, але вона не схилена,

І іноді я бачу все це через хмару

Ах, яблуні,

І вулик бджіл,

Де нас колись ужалили,

Літо в Бордо,

Веслування в Бато,

Де верба висіла,

Лише мрія тому,