The Distant Blue - Architects

That distant blue, that’s me and you

It was from there that we all grew

Framed in space, our first home

All those beating hearts that were made of stone

We were disaster built from flesh and bone

Their bodies made a mountain, a ladder to the stars

When they reached up to the sun, it only left them with scars

All the saints and the sinners will reap what they sow

So they stood back and watched their bitterness grow

They couldn’t tell the cure from disease

They no longer knew their want from their need

They fucked the future, forgot the past

Nothing built was built to last

A common ground, now we see

That connected us like the land and the sea

That distant blue, that’s me and you

It was from there that we all grew

Framed in space, our first home

All those beating hearts that were made of stone

We were disaster built from flesh and bone

Caught in a web, don’t struggle free

This is all we’ve got, so just let it be

If we save ourselves, we’ll feel so small

We’ll ask ourselves why we cared at all

Caught in a web, don’t struggle free

This is all we’ve got, so just let it be

If we save ourselves, we’ll feel so small

We’ll ask ourselves why we cared at all

Why we cared at all

Цей далекий блакитний, це я і ти

Саме звідти ми всі виросли

Наш перший дім, створений у космосі

Усі ті серця, що б’ються з каменю

Ми були катастрофою, створеною з плоті та кісток

Їхні тіла склали гору, драбину до зірок

Коли вони потягнулися до сонця, воно залишило на них лише шрами

Усі святі й грішники пожнуть те, що посіяли

Тож вони відступили й спостерігали, як їхня гіркота наростає

Вони не могли відрізнити ліки від хвороби

Вони більше не розуміли свою потребу від потреби

Трахали майбутнє, забули минуле

Ніщо побудоване не було створено на довготривалий час

Спільна мова, тепер ми бачимо

Це пов’язувало нас, як земля і море

Цей далекий блакитний, це я і ти

Саме звідти ми всі виросли

Наш перший дім, створений у космосі

Усі ті серця, що б’ються з каменю

Ми були катастрофою, створеною з плоті та кісток

Потрапивши в павутину, не боріться вільно

Це все, що у нас є, так просто нехай так буде

Якщо ми врятуємося, ми відчуємось такими маленькими

Ми запитаємо себе, чому ми взагалі дбаємо про це

Потрапивши в павутину, не боріться вільно

Це все, що у нас є, так просто нехай так буде

Якщо ми врятуємося, ми відчуємось такими маленькими

Ми запитаємо себе, чому ми взагалі дбаємо про це

Чому ми взагалі дбали