Dioses Falsos - Arcadia Libre

Conquista!

Weros

Montados sobre bestias y forrados de acero, barbas largas.

¿Dioses o demonios?

Extranjeros

Todos avanzan, y entre la selva se siente el olor a muerte

De niños y mujeres, que no pudieron defenderse,

Hembras violadas llorando sobre el lodo.

La noche ha caído en Tenochtitlán,

Sin sentir las sombras entre la noche,

Guerreros aztecas rodean en silencio,

Lanzas y cuchillos sobre todos ellos.

Armaduras plateadas manchadas con sangre,

Espadas de acero se oxidan al aire.

Cueraperis cuendes,

Je vandejshi shi patani,

Je no setsi pakarakua,

Je no kuratsicua jatiru.

Ríos de sangre entre sombras y arena,

Ya nadie se mueve, no hay llanto, no hay pena.

La luz de la luna brillando en el cielo,

El viento se siente corre en silencio.

El aroma a sangre bañando la tierra,

El olor a cuerpos, que sirven de ofrenda.

Almas guerreros brillando en el cielo,

Tus almas malditas alimentan el suelo.

Olor a matanza, sabor a venganza,

Mil tuyos se pudren, mil mios descansan,

En la noche se escucha un Dios humillado,

Un hombre cobarde como niña llorando.

Dioses falsos, que vinieron desde el este

A traer destrucción y muerte,

Que no saben el orgullo,

Que no saben el honor.}

Завоювання!

Weros

Насаджений на звірів і оббитий сталлю, довгі бороди.

Боги чи демони?

іноземний

Усі просуваються, і серед джунглів відчувається запах смерті

Про дітей і жінок, які не могли захиститися,

Зґвалтовані жінки плачуть у багнюці.

У Теночтітлані настала ніч,

Не відчуваючи тіні вночі,

Ацтекські воїни оточують у тиші,

На всіх списи й ножі.

Срібні обладунки, заплямовані кров'ю,

Сталеві мечі іржавіють у повітрі.

cueraperis cuendes,

Je vandejshi shi patani,

Je no setsi pakarakua,

Je no kuatsicua jatiru.

Річки крові між тінями і піском,

Більше ніхто не рухається, нема плачу, немає смутку.

Світло місяця, що сяє на небі,

Відчувається, що вітер тихо біжить.

Аромат крові, що купає землю,

Запах тіл, які служать жертвою.

Душі воїнів сяють на небі,

Твої прокляті душі живлять ґрунт.

Запах забою, смак помсти,

Тисяча твоїх гниє, тисяча моїх спочиває,

Вночі лунає принижений Бог,

Боягузливий чоловік, як дівчина, що плаче.

Лжебоги, що прийшли зі сходу

Щоб принести руйнування і смерть,

Вони не знають гордості,

Хто не знає честі.}