De Profundis - Arborist

Left to wander, my abandoned spirit has found no tenure.

Forlorn in this world of the living, isolated here by my loved ones before me.

I find myself frequenting the graves more often than my own bed to sleep.

I have become but a figure of twilight, a discraded wraith with no aspirations.

But ultimately, I have discovered the unavoidable course of my fate.

So why not quicken the process?

My time has come to reunite with the faithful departed,

As I take one step off the bridge and let go of the rail.

And in that moment, in those four seconds between life and death,

I realized that my problems meant nothing.

«Oh God, what have I done?

Oh please, I don’t want to die!»

Залишений блукати, мій покинутий дух не знайшов володіння.

Покинутий у цьому світі живих, ізольований тут моїми коханими до мене.

Я частіше відвідую могили, ніж спати у власному ліжку.

Я став лише фігурою сутінок, знищеним привидом без прагнень.

Але зрештою я зрозумів неминучий хід моєї долі.

Чому б не прискорити процес?

Настав мій час возз’єднатися з вірними покійними,

Коли я роблю один крок з мосту й відпускаю поруччя.

І в ту мить, у ті чотири секунди між життям і смертю,

Я зрозумів, що мої проблеми нічого не означають.

«О Боже, що я зробила?

Ой, будь ласка, я не хочу помирати!»