Mona Lisa - Apollo Brown, Joell Ortiz

I wipe the coal out of my eyes and let the light in

Look to the sky as I’m invitin' the sunshine

The lightnin', the rainfall, the downpour

The snow and how it whitens the whole ground

And somehow that brightens my whole day

Run away?

No way, come right in

I’m one with all the elements

The benefits of writin' is I can remain here but go there

I’m flyin', I’m fallin', the parachute just opened

Look, I’m glidin', arrivin'

Thoughts heightened to the point I feel a slight wind

Goosebumps appear, you see 'em clearly on my light skin

Letters begin swarmin', words form and take shape

Without a warnin', I can feel my palms warmin'

And it’s happenin' again

All that I’m imaginin' is transferrin' onto this pallet

As I scratch it with a pen

The first facet if a gem

The corresponding' scriptures start matchin' at the ends

It’s soundin' like my soundbytes are at a ten

The tone in my headphones have grown to a frequency unknown

Some of us call this the zone

Every instrument is on they own, but not alone, it’s like

We rent separate apartments in a harmonious home

All I see is sounds, all I hear is colors

All I feel is nothin', it’s a numbness like no other

Time is nonexistent, like forever in a moment

Wish this moment was forever but it’s forever been just moments

I’m starin' at a canvas that was once blank

Contemplate, «if this was read aloud, then what would one think?

How would they perceive it?

Will everyone receive it in the light that I intended

Comprehendin' every meanin?

Or will they just breeze through it like a gentle summer evenin'?

Is this even worth leavin'?»

My easel, I flip the sheet and there’s a

Brand new canvas waitin' for me, how convenient

Its eyebrow raisin' how I scrap a Mona Lisa

All I see is sounds, all I hear is colors

All I feel is nothin', it’s a numbness like no other

The beauty’s in the flaws

All I see is sounds, all I hear is colors

All I feel is nothin', it’s a numbness like no other

The beauty’s in the flaws

Я витираю вугілля з очей і впускаю світло

Подивіться на небо, коли я запрошую сонце

Блискавка, дощ, злива

Сніг і те, як він біліє всю землю

І якось це покращує мій цілий день

Втекти?

Ніяк, заходьте одразу

Я єдиний з усіма елементами

Переваги письма — я можу залишатися тут, але йти туди

Я лечу, я падаю, парашут щойно розкрився

Дивись, я ковзаю, прибуваю

Думки загострилися до такої міри, що я відчув легкий вітер

З’являються мурашки по шкірі, ви їх чітко бачите на моїй світлій шкірі

Букви починають роїтися, слова утворюються і набувають форми

Без попередження я відчуваю, як тепліють мої долоні

І це відбувається знову

Усе, що я уявляю, — це перенесення на цей піддон

Як я подряпаю це ручкою

Перша грань, якщо самоцвіт

Відповідні вірші з Писань починають збігатися в кінці

Звучить так, ніби мої звукові байти на десяті

Звук у моїх навушниках зріс до невідомої частоти

Деякі з нас називають це зоною

Кожен інструмент сам по собі, але не поодинці

Ми орендуємо окремі квартири в гармонійному домі

Все, що я бачу, — це звуки, все, що — — кольори

Усе, що я відчуваю — це ніщо, це заціпеніння, як жодне інше

Час не існує, як вічно в митті

Хотілося б, щоб ця мить була вічною, але це завжди були лише миті

Я дивлюся на полотно, яке колись було порожнім

Поміркуйте: «Якби це прочитали вголос, що б тоді подумали?

Як би вони це сприйняли?

Чи всі отримають це в тому світлі, яке я мав на увазі

Розумієш усі значення?

Або вони просто пронесуть його, як ніжний літній вечір?

Чи варто це покинути?»

Мій мольберт, я перегортаю аркуш і ось

Абсолютно нове полотно чекає мене, як зручно

Мені дивується, як я забираю Мону Лізу

Все, що я бачу, — це звуки, все, що — — кольори

Усе, що я відчуваю — це ніщо, це заціпеніння, як жодне інше

Краса в недоліках

Все, що я бачу, — це звуки, все, що — — кольори

Усе, що я відчуваю — це ніщо, це заціпеніння, як жодне інше

Краса в недоліках