Here Be Monsters - Apocalypse Orchestra

Venturing into the unknown

(Here be monsters)

The waves crash and the cold wind roars

Widows-to-be they cry and moan

(Here be monsters)

Set sail for far and distant shores

Unknown shapes

Surfacing

From the abyss

Tentacles

Reaching out

Sea serpents hiss

All men’s got their own holy grail

(Here be monsters)

Low born or noble, cursed or blessed

The reaper’s chosen won’t prevail

(Here be monsters)

Six hundred feet below they rest

Sinking

Slowly

No one

Will know their fate

Passing the point of no return

(Here be monsters)

Dreams crushed by the weight of the seas

Lanterns by night so lonely burn

(Here be monsters)

No way home for these absentees

Sinking

Slowly

No one

Will know their fate

Sleeping

Soundly

Anchors

Upon their graves

«Fettered by cold were my feet

Bound by frost in cold clasps

Where then cares seethed hot about my heart —

A hunger tears from within this sea-weary soul

This the man does not know for whom on land

It turns out most favourably

How I, wretched and sorrowful

On the ice-cold sea dwelt for a winter

In the paths of exile, bereft of friendly kinsmen

Hung about with icicles;

hail flew in showers

There I heard nothing but the roaring sea

The ice-cold wave

The shadows of night darkened…"

Вирушити в невідоме

(Тут будьте монстри)

Хвилі б’ються, і шумить холодний вітер

Майбутні вдови плачуть і стогнуть

(Тут будьте монстри)

Відплисти до далеких і далеких берегів

Невідомі форми

Наплавлення

З прірви

Щупальця

Охоплення

Сичать морські змії

Усі чоловіки мають свій святий Грааль

(Тут будьте монстри)

Низький чи благородний, проклятий чи благословенний

Обраний женець не переважить

(Тут будьте монстри)

За шістсот футів нижче вони спочивають

Тоне

Повільно

Ніхто

Будуть знати їхню долю

Перехід точки не повернення

(Тут будьте монстри)

Мрії розбиті вагою морів

Ліхтарі вночі так самотньо горять

(Тут будьте монстри)

Ці прогули не можуть повернутися додому

Тоне

Повільно

Ніхто

Будуть знати їхню долю

Сплячий

Здорово

Якоря

На їхніх могилах

«Мої ноги були сковані холодом

Скуті морозом холодними застібками

Де тоді турботи кипіли про моє серце —

Голод рветься зсередини цієї втомленої морем душі

Це чоловік не знає для кого на землі

Виходить найвигідніше

Який я, нещасний і скорботний

На крижаному морі прожила зиму

Шляхами вигнання, позбавлені дружніх родичів

Обвішаний бурульками;

град літав у дощі

Там я не чув нічого, крім шуму моря

Крижана хвиля

Тіні ночі потемніли…»