Ветер и листва -

Ветер притихший,

Влюбленный в листву,

Не веря ласкает ее наяву.

Слезы стирает,

И что-то поет,

В объятьях воздушных

Жалеет ее.

Не потревожу, не спрошу,

Лишь затаюсь и промолчу.

Он не расскажет никому —

Это, наверно, тайна.

И разделенною мечтой,

Чистой, прозрачною слезой,

Тихо дрожащая листва

Плакала не случайно.

Выпустив руки любимой,

Сойдет на пристань разлуки,

Храня ее взлет.

Может вернется,

А может метель

В их судьбы ворвется.

Сигнал потерь.

Не потревожу, не спрошу,

Лишь затаюсь и промолчу.

Он не расскажет никому —

Это, наверно, тайна.

И разделенною мечтой,

Чистой, прозрачною слезой,

Тихо дрожащая листва

Плакала не случайно.

Не потревожу, не спрошу,

Лишь затаюсь и промолчу.

Он не расскажет никому —

Это, наверно, тайна.

И разделенною мечтой,

Чистой, прозрачною слезой,

Тихо дрожащая листва

Плакала не случайно.

Вітер притихлий,

Закоханий у листі,

Не вірячи пестить її наяву.

Сльози стирає,

І щось співає,

В обіймах повітряних

Жаліє її.

Не потривожу, не спитаю,

Лише затаюсь і промовчу.

Він не розкаже нікому —

Це, мабуть, таємниця.

І розділеною мрією,

Чистою, прозорою сльозою,

Тихо тремтяче листя

Плакала не випадково.

Випустивши руки коханої,

Зійде на пристань розлуки,

Зберігаючи її зліт.

Може повернеться,

А може хуртовина

У них долі увірветься.

Сигнал втрат.

Не потривожу, не спитаю,

Лише затаюсь і промовчу.

Він не розкаже нікому —

Це, мабуть, таємниця.

І розділеною мрією,

Чистою, прозорою сльозою,

Тихо тремтяче листя

Плакала не випадково.

Не потривожу, не спитаю,

Лише затаюсь і промовчу.

Він не розкаже нікому —

Це, мабуть, таємниця.

І розділеною мрією,

Чистою, прозорою сльозою,

Тихо тремтяче листя

Плакала не випадково.