Savuna ilmaan - Antti Tuisku

Auringon ensisäteet nousee

Ja sun kasvot valaisee

Olet vielä vierelläni

Et unta ollutkaan

Katselen sua ihan hiljaa

Kosken kasvojasi salaa

Sä mulle hymyilet

Et vielä avaa silmiäsi

Vedät mut viereesi

Savuna ei ilmaan haihdu tää unelma

Pidän susta kiinni enkä irrota

Kiellettyä tää on, sen tietää kumpikin

Mutta tehtyä ei enää saa takaisin

Mä pieneen kolahdukseen herään

Kun lattialta vaatteet keräät

Sun täytyy lähteä

Kello käy jo yhdeksää

Tätä kotona saat selittää

Tulet vielä vierelleni

Suutelet mua sitten lähdet

Vedät oven kiinni/tiedän että vielä palaat

Luokseni uudestaan.

Savuna ei ilmaan haihdu tää unelma…

Сходять перші промені сонця

І сонце освітлює обличчя

Ти все ще на моєму боці

Тобі ніколи не було мрії

Я тихо спостерігаю за тобою

Я торкаюся твого обличчя таємно

Ти посміхаєшся мені

Ти ще не відкриваєш очі

Ви тягнете, але поруч

Дим не випаровується в повітря, як сон

Я тримаю лижу і не відриваю

Це заборонено, обидва знають

Але зроблене вже не повернути

Я прокидаюся від маленької шишки

Коли збираєш одяг з підлоги

Сонце має піти

Вже дев’ята година

Ви можете пояснити це вдома

Ти все одно будеш зі мною

Ти поцілуєш мене, а потім підеш

Ти зачиняєш двері / я знаю, що ти повернешся

Знову до мене.

Дим не випаровується в повітря цієї мрії...