The Lake - Antony & The Johnsons

In youth’s spring, it was my lot

To haunt of the wide earth a spot

To which I could not love the less

So lovely was the loneliness

Of a wild lake, with black rock bound

And the tall trees that towered around

But when the night had thrown her pall

Upon that spot as upon all

And the wind would pass me by

In its stilly melody

My infant spirit would awake

To the terror of the lone lake

My infant spirit would awake

To the terror of the lone lake

Yet that terror was not fright

But a tremulous delight

And a feeling undefined

Springing from a darkened mind

Death was in that poisoned wave

And in its gulf, a fitting grave

For him who thence could solace bring

To his dark imagining

Whose wildering thought could even make

An Eden of that dim lake

But when the night had thrown her pall

Upon that spot as upon all

And the wind would pass me by

In its stilly melody

My infant spirit would awake

To the terror of the lone lake

My infant spirit would awake

To the terror of the lone lake

My infant spirit would awake

To the terror of the lake

Springing from a darkened mind

So lovely was the loneliness

In youth’s spring, it was my lot

In its stilly melody

An Eden of that dim lake

An Eden of that dim lake

Lone, lone, lonely

Lone, lone, lonely

Lone, lone, lonely

Навесні юності це була моя доля

Переслідувати широку землю місце

Що я не міг любити менше

Такою чудовою була самотність

Про дике озеро з чорними каменями

І високі дерева, що височіли навколо

Але коли ніч закинула її покривало

На цьому місці, як і в усіх

І вітер проходив повз мене

У тихій мелодії

Мій дитячий дух прокинеться

На жах самотнього озера

Мій дитячий дух прокинеться

На жах самотнього озера

Але той жах не був жахом

Але трепетне задоволення

І відчуття невизначеності

Виникаючи з потьмареного розуму

Смерть була в цій отруєній хвилі

А в його затоці — відповідна могила

Для того, хто звідти міг принести розраду

До його темного уявлення

Чия безумна думка могла б навіть створити

 Едем того тьмяного озера

Але коли ніч закинула її покривало

На цьому місці, як і в усіх

І вітер проходив повз мене

У тихій мелодії

Мій дитячий дух прокинеться

На жах самотнього озера

Мій дитячий дух прокинеться

На жах самотнього озера

Мій дитячий дух прокинеться

До жаху озера

Виникаючи з потьмареного розуму

Такою чудовою була самотність

Навесні юності це була моя доля

У тихій мелодії

 Едем того тьмяного озера

 Едем того тьмяного озера

Самотній, самотній, самотній

Самотній, самотній, самотній

Самотній, самотній, самотній