Qui - Antonello Venditti

Valle Giulia ancora brilla la luna

e Paola prende la mia mano

caduta per sbaglio sui nostri vent’anni

tesi come coltelli, come fratelli

perduti forse qui architettura

albe cinesi di seta indiana

sar?

il profumo di questa citt?

sar?

la musica che viene da lontano

sar?

l’estate che brucia nelle vene

sar?

il passato che ancorami appartiene

adesso tu sei qui abbandonata

come se non mi avessi mai lasciato

n?

mai tradito

sar?

la musica che viene e va sar?

il profumo di questa citt?

sar?

l’estate che spalanca le sue braccia

sui nostri corpi come fosse una minaccia

adesso adesso…

Sar?

il profumo di questa citt?

sar?

la musica che viene da lontano

sar?

l’estate che spalanca le sue braccia

sui nostri corpi come fosse una minaccia

adesso siamo qui abbandonati

sui nostri ricordi dentro le mani

per sempre qui.

Валле Джулія все ще світить місяць

і Паола бере мене за руку

випадково потрапив у двадцять

розтягнулися, як ножі, як брати

можливо, втрачена тут архітектура

Китайські сходи сонця з індійського шовку

sar?

запах цього міста?

sar?

музика, яка доноситься здалеку

sar?

літо, що палає в жилах

sar?

минуле, яке все ще належить мені

тепер ти тут покинутий

ніби ти мене ніколи не покидала

n?

ніколи не зраджував

sar?

музика, яка приходить і йде?

запах цього міста?

sar?

літо, що широко розкриває свої обійми

на наші тіла, ніби це була загроза

зараз зараз...

сар?

запах цього міста?

sar?

музика, яка доноситься здалеку

sar?

літо, що широко розкриває свої обійми

на наші тіла, ніби це була загроза

тепер нас тут покинули

на наші спогади в наших руках

назавжди тут.