Я в своём холодном маленьком аду - АНТИМАТЕРИЯ

Осень, лето — всё здесь одного цвета

В черный ящик спрятались прошлое с настоящим

И радость и горе.

Лишь стишок на сером заборе

О грустной love story

В нём кто-то сегодня менял слова

За забором, наверное, настала весна.

Припев.

Век одно и тоже, нет конца и края

Жизнь не тянет вверх и не ползёт ко дну

Днём и ночью, сам с собой в неё играю

Я в своём холодном, маленьком аду

Осень, лето — всё здесь одного цвета

Всё и сразу в проводов оголённых фазу,

Даже боли нету и некого за это

Даже призвать к ответу.

За окном весна знаю точно

Отсюда нужно валить, причем срочно

Осінь, літо — все тут одного кольору

У чорну скриньку сховалися минуле з теперішнім

І радість і горе.

Лише віршик на сірому паркані

Просумний love story

У ньому хтось сьогодні міняв слова

За парканом, мабуть, настала весна.

Приспів.

Вік одне і теж, немає кінця і краю

Життя не тягне вгору і не повзе до дна

Вдень і вночі, сам із собою в неї граю

Я в своєму холодному, маленькому пеклі

Осінь, літо — все тут одного кольору

Все і відразу в проводів оголених фазу,

Навіть болю немає і нікого за це

Навіть закликати до відповіді.

За вікном весна знаю точно

Звідси треба валити, причому терміново