Останусь - Анне Вески

В конце тоннеля яркий свет слепой звезды,

Подошвы на сухой листве оставят следы.

Ещё под кожей бьется пульс, и надо жить...

Я больше, может, не вернусь, а, может, я с тобой останусь

Останусь пеплом на губах,

Останусь пламенем в глазах,

В твоих руках дыханием ветра...

Останусь снегом на щеке,

Останусь светом вдалеке,

Я для тебя останусь светом...

В конце тоннеля яркий свет, и я иду,

Иду по выжженной траве, по тонкому льду.

Не плачь, я боли не боюсь – её там нет.

Я больше, может, не вернусь, а, может, я с тобой останусь...

Останусь пеплом на губах,

Останусь пламенем в глазах,

В твоих руках дыханием ветра...

Останусь снегом на щеке,

Останусь светом вдалеке,

Я для тебя останусь светом...

В кінці тунелю яскраве світло сліпої зірки,

Підошви на сухому листі залишать сліди.

Ще під шкірою б'ється пульс, і треба жити.

Я більше, може, не повернуся, а може, я з тобою залишусь

Залишуся попелом на губах,

Залишуся полум'ям в очах,

У твоїх руках подихом вітру.

Залишуся снігом на щоці,

Залишуся світлом далеко,

Я тобі залишуся світлом...

В кінці тунелю яскраве світло, і я йду,

Іду випаленою травою, тонким льодом.

Не плач, я болю не боюся - її там немає.

Я більше, може, не повернуся, а може, я з тобою залишусь...

Залишуся попелом на губах,

Залишуся полум'ям в очах,

У твоїх руках подихом вітру.

Залишуся снігом на щоці,

Залишуся світлом далеко,

Я тобі залишуся світлом...