Nothing At All - Anne Clark

All this tenderness has come to nothing

All that we require is being rearranged

I’ve no wish to look to the future

For my exspectations will no doubt be changed

Just rolloing along on the rest of the waves

My statements and strategies are quickly dismissed

Poisoned pens in invisible paper

Steel knuckles concealed by velvet fists

What is the chance of us living

Some of our simplest dreams

Are all the structures we build here

Really as frail as they seem

The dying are the lovers of this modern world

The power and the glory survives

With radio active bargaining

And the valueness of our lives

My turn to crumble

My turn to fall

From so very humble

To nothing al all

@Sond: weltschmerz

This is where silence runs it’s course

And sadness wipes it’s eyes upon us

We fall from a structure build on troubled minds

My world becomes iron and grows an cold as Winter

Soldiers in uniforms of nudity march over open hearts

Sweetly and sickly scented by roses

And your world I’d crushing you like those flowers

By scripts written into your skinwith the in of thorns

Ashen faces sink into silence

All lonesome trends brush shoulders

All of last nights degredation

Builds foundations on us both

Вся ця ніжність зійшла нанівець

Все, що нам потрібно — це перебудова

Я не хочу дивитися в майбутнє

На мої очікування, безсумнівно, зміниться

Просто котиться по решті хвиль

Мої заяви й стратегії швидко відхиляються

Отруєні ручки в невидимому папері

Сталеві кістяки, приховані оксамитовими кулаками

Які шанси на життя

Деякі з наших найпростіших мрій

Це всі структури, які ми будуємо тут

Насправді такими ж слабкими, як вони здаються

Вмирають – це закохані в цьому сучасному світі

Сила і слава виживають

З радіоактивним торгом

І цінність нашого життя

Моя черга кришитися

Моя черга впасти

Так дуже скромно

Ні до чого, все

@Sond: weltschmerz

Тут затишна тиша

І смуток витирає нам очі

Ми випадаємо зі структури, побудованої на смутних умах

Мій світ стає залізним і стає холодним, як зима

Солдати в уніформі оголеного тіла марширують над відкритими серцями

Солодко й хворобливо пахне трояндами

І твій світ я б роздавила тебе, як ці квіти

За скриптами, написаними на вашій шкірі з шипами

Попелясті обличчя тонуть у тиші

Всі самотні тенденції збивають плечі

Усі минулі ночі деградація

Закладає основу для нам обох